Розмарин - рослина теплого клімату і вимагає багато світла. Тому його слід вирощувати на сонячних та захищених місцях. Він добре переносить помірний холод і зимує без серйозних пошкоджень, але при дуже низьких температурах (-15 ° C і нижче) замерзає. Для вирощування розмарину підходять сухі ґрунти, багаті кальцієм. Посадка розмарину проводиться восени або ранньою весною. Осіння посадка є більш сприятливою, тоді як весною проводиться лише тоді, коли живці вирощуються взимку на захищеному ґрунті. Весняну посадку обов’язково слід робити якомога раніше, щоб рослини прижилися до теплого та сухого періоду. Оскільки розмарин - це чагарник, тому живці висаджують рядами з інтервалом 1 м з відстанню між рослинами від 0,5 до 0,8 м. На крутих посадках викопують ями 30 - 40 см, а на кам’янистих і мілководних ґрунтах глибину ям слід регулювати до глибини шару гумусу. Лунки найкраще викопувати восени або взимку. У перший і другий рік вирощування його підгодовують двічі; перший раз протягом квітня, а другий протягом травня азотними добривами (вапняково-аміачна селітра) у кількості 100 - 150 кг/га. У наступні роки вирощування підгодівлю, залежно від родючості ґрунту, проводять мінеральним добривом NPK (15-15-15) в кількості 200 кг/га. В органічному виробництві перед посадкою вносять лише зрілий гній у кількості 40-50 т/га. Розмарин збирають на другий рік вирощування. Збір врожаю проводиться зрізанням молодих пагонів на висоті 10 см над землею. Збирають вручну, обрізаючи лише молоді гілочки над дерев’яною частиною. Сушку або перегонку слід робити відразу після збору врожаю. Рослини не потрібно зрізати на першому та другому році вирощування, бо вони знаходяться у фазі розвитку. У цей період можна проводити лише формування чагарників. На третій рік вирощування врожайність свіжого розмарину становить 3 - 4 т/га, або 1 - 2 т/га сухого. Плантація при повній врожайності дає 8 т/га свіжих, або 2 - 4 т/га сухих гілочок або 1000 - 1500 кг сухого листя і 40 - 45 кг/га ефірної олії.