Насіння проростає повільно, тому дуже важливою є боротьба з бур’янами. Під час росту розсади її збагачують азотними добривами. Ті, хто займається органічним садівництвом, поливають її розчином, приготованим з кропиви. Найкращими будуть ті рослини, які розвинулися до товщини олівця. Коли саджанці беруть для пересадки, вони можуть чекати декілька днів, але за умови зберігання їх у тіні та у повітряному місці. Вирощування цибулі-порею Вибираючи різні сорти та диференціюючи посадки, можна досягти збору врожаю майже цілий рік. Особливо цибуля-порей підходить для вирощування в змішаних культурах з салатами та огірками. Усі ранні овочі та салати, крім цибулі, можуть служити попередньою культурою. Клімат і середовище існування Рослина терпить тінисті місця і не вимагає багато тепла. Любить багаті гумусом, маслянисті суглинисті ґрунти. Своїми глибокими корінням вона розбиває важкий ґрунт, подрібнює його, тим самим покращуючи структуру, тому цибулю-порей називають ґрунтовим цілителем. Догляд та посадка Перед посадкою добре перекопайте грядку і рясно збагатіть гнилим гноєм. Зауважте, що повторне окучення може значно збільшити довжину білого стебла. Ніколи не підживлюйте рослини свіжим гноєм, оскільки це сприяє розвитку шкідника - цибулевої мухи. Не залишайте рештки (листя) на грядці після збирання врожаю. Цибуля-порей та морква утворюють збалансовану рослинну спільноту. Вони захищають одне одного від нападів шкідників. Інтенсивний аромат моркви відганяє цибульну міль, тоді як аромат цибулі-порею відштовхує морквяну муху. Урожай залежить від часу посадки. Викопайте рослини лопатою, зріжте корінь і довге листя. Збирайте цибулю-порей за мірою необхідності. З лютого/березня її тримають у підвалі, де деякі сорти можуть зберігатися до травня. Сьогодні стебла білого порею готують як делікатес, подрібнені або варені цілими та подають як спаржу, заправленим вершковим маслом. Тонко нарізані свіжі стебла можна вживати як салат.