Бузина (Sambucus nigra L.) в основному деревна рослина, тоді як рідко її можна зустріти як трав'янисту багаторічну. Відомо близько 40 видів бузини, всі вони є представниками роду Sambucus, і поширені переважно в північній півкулі. Відомо про багато корисних властивостей бузини. Кора містить речовину, яка захищає людський організм від атак вірусів, плід багатий вітаміном С і його потенціал для здоров’я людини ще слід вивчити. Бузину використовують не лише для виробництва соків, а й для потреб фармацевтичної та харчової промисловості. Бузину можна використовувати і в декоративних цілях. Також вона служить біоіндикатором, оскільки процвітає в умовах забруднення повітря, тому є показником підвищеного бруду атмосфери. Рослина може розмножуватись генеративно (насінням) та вегетативно (живцями). У комерційних цілях бузину розводять вегетативно, використовуючи зрілі, зелені та напівзелені живці. Бузина та отруєння Більшість видів бузини входять до списку отруйних рослин. Незрілі плоди Sambucus nigra отруйні, а токсини містяться також у корі, листі та пагонах. Вона містить три токсини – самбунігрин, пруназин та голокалін. Показниками отруєння бузиною є нудота, блювота та діарея, біль у животі та судоми. Агроекологічні умови вирощування бузини Температура Бузина процвітає в районах, де середньомісячна температура у жовтні коливається від 7,2 до 15 °C. Чорна бузина стійка до зимових холодів, витримує до -29 °C під час спокою. Цвіте бузина досить пізно, з травня по серпень, тому рідко страждає від весняних заморозків. Вода Бузину класифікують як вид рослин, що має високу потребу у воді. Її можна вирощувати в районах із 700 мм опадів на рік. Часто зустрічається вздовж берегів річок. Земля Корінь бузини поширюється неглибоко і потребує забезпечення достатньою кількістю вологи, особливо під час росту плодів – влітку. Ретельний вибір місця важливий для зменшення потенційного впливу посухи.