На якість інкубаційних яєць впливають такі фактори: плодючість (співвідношення самців і самок, вік зграї, період несучості, харчування племінної зграї, умови утримання тощо). Рекомендоване співвідношення: курей-несучок 1:15; качок-несучок 1:10; індиків 1:10-12; гусей 1: 3-5; качок 1: 5-7. маса яєць: яйця масою 53-67 г є прийнятними для інкубації; вік: для досягнення оптимальних результатів виведення інкубаційні яйця повинні бути віком від одного до семи днів. Тривале зберігання яєць зменшує виводимість, і необхідно дотримуватися оптимальних умов зберігання, якими є: температура 15-18 °C, відносна вологість 75-80% та перевертання яєць (принаймні раз на день); зовнішній вигляд і міцність шкаралупи: шкаралупа якісного племінного яйця повинна бути рівномірно гладенькою і неушкодженою. Яйця, які мають тонку шкаралупу, легко ламаються і швидко втрачають вологу, що призводить до поганого виведення. Забезпечити високу якість яєчної шкаралупи вдається завдяки оптимальному та збалансованому харчуванню й доброму здоров’ю племінної зграї. У ланцюзі вирощування птиці виробництво племінних яєць є дуже важливою ланкою. Це і спеціальні ферми з півнями та курками, яких утримують у племінних умовах як племінні одиниці з метою отримання якомога більше якісних племінних яєць. Існує два типи племінних зграй курей: кури важких типів і кури легких типів. Два періоди виробництва Батьків важких типів курей утримують для виробництва майбутніх бройлерів, а батьків легких типів курей вирощують для виробництва майбутніх курей-несучок столових яєць. Крім того, у виробництві інкубаційних яєць виділяють два періоди: перший — це вирощування курчат та півнів до несучості, а другий — виробництво яєць. Що стосується видів курей, то основні відмінності у розведенні та несучості полягають у способі та типі їжі, щільності популяції та кількості вироблених яєць. Під час виробництва інкубаційних яєць вони проходять визначені процеси збору, сортування, упаковки.