Для вирощування цієї культури потрібно вибирати підвищені та відкриті місця з глибокими, теплими, структурними, родючими ґрунтами, що не мають бур’янів. Після видалення попереднього врожаю землю неглибоко орють, цим самим створюючи можливість вирощення цибулі в бур’янових садах. Протягом осені бур’ян заорюють на глибину 30–35 см, а рано навесні перед сівбою, ґрунт підготовлюють розкиданням мінерального добрива. Цибуля посідає друге або третє місце в сівозміні, що дуже сприятливо реагує на підживлення компостованим гноєм. Органічний гній необхідний бідним на мінерали ґрунтам. Фосфор і калій дають перед посівом або посадкою, а азот — двічі під час вирощування. Проте, надлишок азоту негативно впливає на цибулю. Її м’якоть стає занадто пухкою, тоді як фосфор і калій сприятливо впливають на прискорення дозрівання, розмір і стійкість цибулини. Пізнє додавання азоту подовжує вегетацію, тому цибуля дозріває лише в кінці літа. Великі потреби цибулі в калію виникають через дуже малу кількість використання калію під час підживлення. Таким чином, нестача калію збільшує схильність до розвитку квітів і пагонів. Дефіцит міді, що спричиняє некроз, можна придушити, додавши 200–300 кг/га подрібненого в порошок сульфату міді або обприскуючи сумішшю кухонної солі з мідним купоросом. Якщо реакція ґрунту нейтральна, додавати марганець не потрібно або ж корисно додавати 30–150 кг/га сульфату марганцю. Зокрема, цибуля чутлива до кислотності ґрунту. Поганий ріст і розвиток цибулі відбувається на ґрунтах із кислотністю ґрунту pH 5,8. Також, рекомендується підживлення рослини чистими поживними речовинами двічі по 100 кг Н/га, 80 кг P2O5/га та 200 кг K2O/га. При вирощуванні прямим посівом 30–40 кг Н/га, 25–30 кг Р2О5/га і 50–60 кг К2О/га. Удобрення виражене в комплексному мінеральному NPK-добриві, яким перед посадкою удобрюють приблизно 1200 кг/га NPK 7:14:21, або подібними складами добрив. На початку вегетації урожай можна удобрювати 200 кг/га вапняково-аміачної селітри.