Ми виділяємо дві основні причини парші бульби картоплі: парша звичайна (Streptomyces scabies) та порошиста парша (Spongospora subteranea). Поряд з ними на насінних партіях картоплі також найчастіше з’являються срібляста парша (Helminthosporium solani), та бугорчата парша (Oospora pustulans). Мабуть, ознаки захворювання схожі, але при ретельному огляді бульб можна виявити відмінності, властиві кожній з причин парші. Залежно від сприйнятливості сорту та періоду зараження бульб у ґрунті, звичайна парша може зустрічатися у декількох основних формах. Найпоширеніший тип - парша з нерегулярними ураженнями, тріщинами, темно-коричневими ураженнями або струпами (грубі коркові поглиблення). Струпи нерегулярно розподіляються на бульбі та можуть покрити всю поверхню. Такі бульби складніше зберігати, оскільки поверхневі струпи впливають на багато грибкових та бактеріальних причин гниття бульб. Звичайна парша дуже поширена в північно-західному районі вирощування через певні педологічні та кліматичні причини, оскільки ця хвороба добре розвивається на легких, повітряних ґрунтах, де немає розкладених органічних речовин (отриманих із рослинних залишків попереднього вирощування, наприклад, кукурудзи або з недостатньо зрілого гною, внесеного безпосередньо перед посадкою). На кислих ґрунтах причина поширення парші дуже рідкісна, навпаки, вона найкраще розвивається на ґрунті зі слабокислою, нейтральною або основною (лужною) реакцією (pH = 6,8 - 8). Тому звичайна парша завжди трапляється на поверхнях, де для відновлення кислотності ґрунту була внесена надмірна кількість вапняного матеріалу. З метеорологічних умов посуха та спека під час проростання та росту бульб (так зване «бульбоутворення») є найбільш сприятливими для звичайної парші. Збудник парші присутній в зоні інтенсивного вирощування картоплі майже на всіх поверхнях, оскільки він може зберігатися в ґрунті багато років без картоплі.