У більш холодних районах вони краще розвиваються, якщо вирощувати з розсади, тоді як у тропічному та субтропічному кліматі баклажани вирощують безпосередньо з насіння. Багато хвороб та шкідників, які нападають на інші види з родини пасльонові також атакують і синій баклажан під час вегетації. Найважливішими видами грибів, які загрожують росту синіх баклажанів, є збудники вилягання: Pythium, Phytophthora і Rhizoctonia, потім Verticillium та Phomopsis, які спричиняють в’янення та плямистість. Синій баклажан, Solanum melongena L, збирають на різних стадіях розвитку. Залежно від сорту та температури, період від цвітіння до збору врожаю може тривати від 10 до 40 днів. Плоди в основному збирають недозрілими, до зрілості насіння, бо тоді плоди збільшуються та затвердіють. Твердість та блиск плодів - показники фази дозрівання. Синій баклажан стає гірким, коли дозріває і перезріває. При збиранні дуже часто зустрічаються пошкодження плодів. Пошкоджені ділянки сприйнятливі до нападу патогенів і, таким чином внаслідок атаки, гниють. Щоб уникнути цього, рекомендується носити бавовняні рукавички під час збирання та зрізати плоди, а не зривати їх. Сині баклажани дуже чутливі до ударів і не можуть транспортуватися в переповнених ящиках. Синій баклажан може зберігатися до 14 днів, оскільки після цього він швидко втрачає свою якість і, отже, свою економічну цінність. Після двох тижнів зберігання плоди на складі зазвичай починають гнити. Гниття є більш імовірним, якщо протягом цього періоду плоди були переміщені з оптимальних умов зберігання в гірші умови зберігання. Оптимальна температура та відносна вологість повітря для зберігання синіх баклажанів - 10-12 ° C та 90-95% вологості повітря. Більш короткий термін зберігання та транспортування при температурі нижче цих рамок використовуються для запобігання втрати ваги плодів, але така обробка може завдати шкоди холоду. Плоди синіх баклажанів дуже чутливі до температур нижче 10 ° C.