Сочевиця - це культура, надзвичайно чутлива до низьких температур, тому вона гине навіть під час м’яких морозів. Таким чином, вона витримує низькі температури до -6° C тоді як для оптимального росту та розвитку рослин потрібна середня температура 24° С. З іншого боку, сочевиця добре переносить посушливі періоди і чутлива до нестачі води лише під час цвітіння та наливу зерна. І оскільки це рослина довгого дня, вона найшвидше цвіте при його тривалості у 15-16 годин. Довжина вегетації у ранніх сортів становить 80-110 днів, а пізніх - 125-180 днів. Вона добре росте на різних типах землі, тому переносить як звичайні, так і слабосолоні ґрунти. Крім того, може процвітати на скелясто-вапнякових типах землі, на яких інші культури дають невеликий врожай або майже не мають успіху. Не можна перевищувати температуру при визначенні строків сівби сочевиці. А саме, найнижча температура проростання насіння становить від 3 до 5° С. При ній проростання насіння та рослин відбувається дуже повільно, тому посів сочевиці проводиться тоді, коли температура ґрунту досягає щонайменше 7° С. Іншими словами, посів проводиться протягом березня до квітня, при якому рослину висівають на вужчі міжряддя (близько 12 см), все для зменшення втрат води з ґрунту та її надмірного прополювання. Глибина сівби повинна бути 3-4 см. Кількість насіння, споживаного для сочевиці з дрібними плодами, становить 10 грам на квадратний метр, тоді як для сочевиці з великим насінням - трохи більше, близько 12 грам. Оскільки сочевиця цвіте досить довго, так само відбувається і дозрівання її насіння. Перезрілі стручки стріляють і зерно з них випадає. Крім того, насіння в таких стручках набуває червонуватого кольору, їх важче готувати і вони мають меншу харчову цінність. Однак збирати недозрілий урожай також не бажано, оскільки зерно втрачає вологу і швидко стискається. Через все це збирати врожай слід тоді, коли листя та стручки на нижній половині стебла набувають коричневого кольору.