Важко пройти через поселення, навіть через вулицю, і не натрапити на цю квітку, яка прикрашає балкони гордих господарів. Це квітка, яка дуже поширена в наших краях. Пеларгонія або ж Герань, прибула до Європи приблизно в 1974 році з Південної Африки, з району мису Доброї Надії, де й бере свій початок. Наразі відомо понад 290 видів. Пеларгонії поділяють на декілька основних груп: звисаючі або повзучі, чагарникові або зональні, англійські або циганські, а також запашні та з декоративним листям. Повзучу Пеларгонію (prelargonium) висаджують на балконах у підвісних горщиках або де вони можуть зробити свій власний квітковий «водоспад». Для вирощування Герані потрібен пухкий ґрунт, для того, щоб зробити його проникним і повітряним, потрібно змішати ґрунт із торфом і невеликою кількістю піску або ж можна придбати спеціальний ґрунт, який підійде саме для неї. При висадці рослини дотримуються відстані приблизно у 15–25 см один від одної. Для того, щоб рослина виростала, приблизно до півтора метра в довжину, для неї потрібні відповідні умови – сонячні та напівтінисті місця. Пеларгонія цвіте з ранньої весни до кінця зими, потім відмирає. Хіба що можна її зберігати в підвалі чи в якомусь іншому місці, де не дуже холодно й достатньо світла. Такі рослини починають рости та цвісти знову навесні, але втрачають свою якість та красу й можуть бути не такими, як перший рік. Тримати рослину упродовж двох років не бажано, оскільки на третій рік Герань сильно здерев’яніє, тому її бажано замінювати новими пагонами.