У народі згадуються «червоні» та «чорні» антипки. Колір ягід залежить від ґрунту: чорні плоди ми можемо побачити на вишні, яка виросла на дефіцитному ґрунті. У такого дерева кора темнішого кольору, стовбур і гілки тонші й твердіші. Існує також різниця у часі цвітіння та дозрівання, якості та хімічному складі плодів. Завдяки добре розвиненій кореневій системі антипка дуже стійка до посухи, особливо у порівнянні з іншими підщепами роду Prunus. Вона часто процвітає в районах з обмеженою кількістю вологи (500-600 мм на рік). Крім цього, вказаний тип вишні гарно переносить морози та інші стресові умови. Сам по собі це теплолюбний вид, йому потрібно багато світла. Він не вимогливий до ґрунту, підходить для широкого спектра ґрунтів, за винятком землі важкого механічного складу, воліє рости на легких вапняних ґрунтах, рН близько 5,5, толерантний до дефіциту Fe та Zn. Антипка також має високу толерантність до збудників хвороб та шкідників (часто атакують ґрунтові нематоди), однак дуже часто страждає на грибкові захворювання. Дерева, вирощені на основі такої підщепи, дуже пишні й потребують інтервалів посадки 6×7 або 7×8 м на плантації. Прищепа з антипки має хорошу сумісність із сортами вишні та черешні. Недоліками є чутливість до надлишку води в ґрунті та до важких глинистих ґрунтів з поганою аерацією, що може призвести до задушення та висихання коренів. На сьогодні в різних частинах антипки виявлено близько 130 речовин. Листя містять: Ca, N, K, Mg, P та ін.; сполука кумарин міститься в різних частинах: в корі, деревині, насінні тощо. Завдяки вказаним речовинам антипка має протизапальну та седативну дію, а також чудовий аромат.