Як і багато інших видів овочів, цибулю-порей цінували народи минулих століть. Єгиптяни любили її і вживали не лише як поживну, а й лікарську рослину. Навіть сьогодні відомо, що цибуля-порей використовується у якості допоміжного засобу при лікуванні різних захворювань сечовивідних шляхів та нирок. Порей - дворічна рослина. Протягом першого року вона утворює тверді соковиті стебла, а наступного року цвіте і дає гарні квіти кулеподібної форми. Вирощування цибулі-порею вимагає хорошого водопостачання. Тому її слід поливати в місцях, де занадто мало вологи. Якщо її недостатньо, рослини ростуть повільно, а врожайність стає низькою. Оскільки рослина має високі вимоги до поживних речовин, для неї слід вибирати родючий ґрунт, але його також слід удобрювати під час вирощування. Найкраще для цього використовувати гній та мінеральні добрива. Оскільки цибуля-порей має довгу вегетацію, здебільшого її вирощують з розсади. За певних умов її можна вирощувати круглий рік у теплицях, що опалюються, або в теплих інкубаторах. При ранньому посіві час сівби - січень, збирається - у червні. Літню цибулю-порей висівають у лютому, пересаджують у травні, а збирають у серпні. Осінню висівають у березні/квітні, пересаджують наприкінці травня/червня, а урожай збирають з вересня по листопад. Озиму цибулю-порей висівають у травні/червні, пересаджують у липні/серпні, збирають у квітні. Успішне вирощування взимку можливе лише в місцях, де мало снігу. На відміну від деяких рослин, мороз не шкодить певним сортам. Грядки цибулі-порею слід глибоко перекопати і удобрити восени, якщо посіяно більшу кількість. Для невеликих садів цибулю-порей можна сіяти в холодних інкубаторах або на грядки, глибоко перекопані та підготовлені до сівби. На 1 кв. м знадобиться 8-10 грамів насіння. Посівна площа засипана дрібно подрібненим ґрунтом. Це може бути компост або суміш землі та дозрілого гною.