Найбільше води морква вимагає у стадії проростання та росту листкової розетки, а також в період формування потовщеного кореня (коренеплоду). Будь-яка різка зміна вологості ґрунту призводить до шкідливого явища розтріскування потовщеного кореня, а при надлишку води він погано зберігається. Для виробництва моркви оптимальною вологістю ґрунту є 70-80 % водоємності ґрунту. У моркви підвищені вимоги до вибору ґрунту. Потрібні структурні ґрунти, які повинні бути родючими, середньо легкі та легкі - супіщані, рН - реакції 6,5 - 7. На важких неструктурних та гравійних ґрунтах спостерігається пошкодження та роздвоєння коренів. Морква не любить кислих ґрунтів, тому не слід сіяти на них. Також вона не любить рости на лужних ґрунтах. Кислі та лужні ґрунти значно знижують урожайність та якість коренеплоду. Для якісного врожаю моркви у ґрунті має міститися достатньо поживних речовин, щоб вона мала гармонійний ріст протягом вегетації. Як і більшість видів овочів, це каліофільна рослина. Наприклад, морква з урожайністю 30 т / га бере з ґрунту: азот (N) 90 кг; фосфор (P2O3) 80 кг; калій (K2O) 120 кг; магній (MgO) 50 кг. Отже, ґрунт для виробництва моркви слід удобрювати великою кількістю добрив (приблизно на 30 % вище), ніж морква може увібрати з ґрунту. Однак кращий спосіб визначити кількість добрив ґрунтується на хімічному або біологічному аналізі ґрунту для визначення кількості запасу. Це також необхідно через те, що морква жадібна до азоту (N), що погано, оскільки тоді вона накопичує більшу кількість шкідливого нітрату в потовщеному корені. А ось до фосфору та калію морква не така жадібна. Їх вона, як і всі види овочів, бере стільки, скільки їй потрібно для побудови всіх органів рослини. При основному обробітку ґрунту в нього вносять половину основних добрив NPK-добрив, ще ⅓ частину вносять під час підготовки ґрунту до сівби, а решту - у вигляді підгодівлі. Це стосується насамперед азотних добрив.