Окрім позитивного впливу на фізичні властивості ґрунту, зростаюче значення зеленого гною відводиться гігієні ґрунту через наявність меншої кількості посівів у сівозміні, особливо при посіві сидератів, що зменшують зараженість ґрунту нематодами (гречкою, гірчицею). Час посіву сидерату залежить від того, до якої культури ми хочемо підготувати ґрунт, чи буде вона інтерпольована між двома основними культурами, як передпосівна, як покрівельна культура або рідше як основна культура чи буде використовуватися як кормова культура. Посіви, які не переносять себе, такі як: олійний ріпак, конюшина червона, люцерна та горох, включаються до сівозміни лише через три роки. Посів сидератів після вапнуванняї, особливо кальцифільних культур: ріпак, ріпак олійний, гірчицю, застосовують перед посівом основної культури, щоб зменшити негативний вплив вапнування на основний урожай. Для забезпечення позитивного ефекту зеленого гною важливо визначити точний час оранки сидератів. Більшість рослин для зеленого гною розорають після цвітіння, подрібнюючи надземну масу і вносячи її в грунт за два-три тижні до посіву основної культури. Таким чином досягається поступове розкладання введеної органічної речовини та легше всмоктування поживних речовин. Для стійкого управління та запобігання деградації ґрунту посів сидерату повинен бути, крім екологічної обізнаності та ефективності, необхідним заходом і невід’ємною частиною будь-якої багаторічної сівозміни.