Дика груша (Pyrus pyraster) поширена від Західної Європи до Кавказу. Росте в листяних лісах на висотах від 150 до 1500 м. Поодиноко зустрічається на узліссях лісів. У рослини велика потреба у світлі, що ускладнює боротьбу з іншими конкуруючими видами. Процвітає майже на всіх типах ґрунтів, добре переносить піщані та важкі глинисті ґрунти, крім кислих. Віддає перевагу нейтральним і родючим ґрунтам, помірній вологості. Добре переносить посуху та забруднення атмосфери.

Завдяки своєму багатому хімічному складу дика груша широко застосовується в лікуванні. У народній медицині використовують свіжі плоди, сушку, листя та молоді гілочки при:

запаленні простати;

захворюваннях нирок, сечовивідних шляхів та циститі;

діареї;

застуді та кашлю;

атеросклерозі;

ожирінні.

Препарати з гілочок і листя, а також фрукти мають протизапальні та сечогінні властивості, допомагають при склерозі, зміцнюють судини, надають антибактеріальну дію та загалом очищають організм. Вони благотворно впливають на кровотворення, що призводить до м’якого залуження.

Глікозид арбутин виявляє антибактеріальну дію на мікрофлору кишечника, зменшує запалення нирок та сечового міхура та розчиняє камені в цих органах. Завдяки наявності флавоноїдів плоди мають антиоксидантні властивості та зменшують запалення, викликане вільними радикалами. Каротиноїди сприяють зміцненню судин.

Свіже листя та сирі плоди наносять на шкіру при запаленні, щоб зупинити кровотечу, а також у разі оперізувального герпесу. Гілочки містять речовини, що очищають кісткову систему від радіації.