Застосування оману в народній медицині. Кому протипоказаний?
Оман високий (Inula helenium L.) - багаторічна трав’яниста лікарська та медоносна рослина. Належить до сімейства айстрових.
Окрім загальної назви, ця рослина має велику кількість інших, найпоширенішими з яких є: дивосил, дев'ятисил, ґалаґан тощо.
Оман походить зі Східної та Південно-Західної Європи, а точніше з району навколо Кавказу. Місця його проростання знаходяться на вологих луках, уздовж річок та струмків, узлісся, доріг та живоплотів, від рівнин до гір. Найчастіше росте великими групами, дуже рідко - поодинці.
Лікарські властивості
Корінь і кореневища використовуються в лікувальних цілях. Цілющі властивості оману були відомі давно. Раніше його застосовували для лікування кашлю, захворювань легенів та шлунка, а також як загальнозміцнюючий засіб. Сьогодні він досить успішно використовується для лікування бронхіального катару, подразнюючого сухого кашлю та бронхіту. Звичайним народним засобом для лікування бронхіальної астми є тертий свіжий корінь, змішаний з медом. Вважається, що деякі активні речовини з оману мають протигрибкову та протипухлинну дію.
Рослина може викликати алергічні реакції, якщо застосовувати її як мазь для лікування шкірних інфекцій. Також її не слід вживати у великих кількостях, оскільки вона викликає порушення в роботі травного тракту. Вагітним і жінкам, що годують груддю, заборонено використовувати оман у будь-якій формі. Зацукрований корінь служить спецією замість імбиру. Також рослина використовується для ароматизації вина і входить до складу деяких гірких лікерів. Дим від спалення оману розсіює комарів, оскільки він діє як інсектицид, саме тому входить до складу різних репелентів.
Поки немає коментарів. Будьте першим!