Журавець - багаторічна трав’яниста рослина з приємним запахом. У народі він також відомий як: герань балканська, герань звичайна, журавельник, здравець, калачик, мушкатель, бобовиння, горішник, дубрівка, любисток польовий, а латинська назва Geranium macrorrhizum - Журавець великокореневищний, або герань великокореневищна. Його назва символізує здоров’я Журавець одна з улюблених рослин наших бабусь, від найдавніших часів відігравав важливу роль у народних традиціях. Донині зберігся звичай додавання герань у воду для ритуального ранкового вмивання в день Святого Георгія, оскільки, як вважають, він приносить міцне здоров’я протягом усього року. Також на це свято з герані роблять вінки. Цей символ здоров'я часто можна побачити біля цілющих джерел та біля церков. Як дика рослина журавець найбільш поширений у горбистих і гірських районах, але також успішно вирощується як овочевий вид. Скромні вимоги до догляду Журавець може рости практично на будь-якому ґрунті. Він любить вологі та напівтінисті місця, але добре пристосується як до сонячних, так і до тінистих місцин. Рослина досягає у висоту 30 на 40 см, стебло прямостояче, а листя розділене на великі частки, запашні та м’які. Квіти простої форми, рожево-фіолетового або білого кольору і за формою нагадують дзьоб журавля. Квітка складається з п’яти круглих пелюсток. Цвіте з середини весни до початку літа. Кореневище (підземне дерево) довге, добре розвинене і соковите. Розмножується насінням, а також шляхом поділу кущів. Висаджується на відстані від 40 до 50 см. Також його можна вирощувати в горщиках.