Цього року День вишиванки припав на 21 травня. В умовах карантину людей на вулицях було менше помітно, але зараз необов’язково виходити назовні. Профільні фотографії висловлять ваші почуття і ставлення за вас. Вихідними крокуючи Києвом, зустрічала поодиноких людей у вишиванках. Сіра і переддощова погода, але око вихоплювало кольори ниток на вишиванках і це додавали настрою. Різні люди на прогулянці, молоді сучасні батьки з дітьми, поки матусі на відпочинку, закохані пари, навіть 1 щойноодружена пара на фотосесії, банда чоловіків підозріло- кримінального вигляду, що випробовувала на міцність і уважність володарів запаркованих на вулиці автівок, намагаючись відкрити двері.... багато велосипедистів, бігунів, компаній школярів і студентів .... Співзвучно з цим усім звучать в голові вірші Юрія Іздрика «Вишиванка» за що не візьмешся – вузлів плутанина заплетені сіті пропущені петлі між схрещених нитей прошито людину недбалою стьожкою гладдю чи хрестиком стежки ніби стяжки затягнуті туго у мережу що межує з мереживом.. мій боже! мій боже! – кричиш йому в вухо та будь же уважний чи хоч обережний! та глухо у бога і хтось безперервно пряде і гаптує пусту мішковину а берег далекий манить оберегами і кожна дорога – тонка павутина опучками пальців без голки без ножиць зубами чи нігтями – хто вже як може невидиму нитку на інші несхожу виплутує кожен.. ну мало не кожен кохана дитинко ми й в сутінках світу де поспіхом навхрест прострочено мить знайдемо свою павутинку зі світла вона не урветься – вона задзвенить
Поки немає коментарів. Будьте першим!