Єдиний гастрономічний "сувенір", який я встигла купити в Польщі (у Кракові, серед ночі, в найближчому до готелю Карфур-Експрес) - смалець. На решту не було часу - летіла галопом по Європам буквально.

Зраділа, побачивши склад, як дитина. Бо коли брала до рук, були змішані почуття (невже склад цього смальцю такий, як мої почуття?..). Бо той український смалець, що я купувала, напевне, більше 10 років тому, складався зі смальцю максимум на 70%. Решта - пальмові чи які там ще олії та харчові домішки. Комбіжир, коротше кажучи. "За державу обидно", що не кажи. А тепер і такого не знаходжу...

А за смалець я писала колись давно ще в ЖЖ, і є його відданою фанаткою. Приведу кілька фактів на його користь, котрі колись публікував журнал Bon Appetit, а я переклала і перепощувала.

1. Смалець - білого кольору і у нього немає запаху.

2. Він зберігає «твердість» при кімнатній температурі, при цьому легко ріжеться и змішується з борошном (якщо використовується в тісті).

3. Він чудово підходить до будь якого смаження, включно фритюр.

4. Пісочне тісто на смальці більш розсипчате, а слоєне – більш ніжне і слоїсте.

5. Якщо замінити в рецепті вершкове масло смальцем, його знадобиться на 20 - 25% менше.

6. І взагалі, смалець містить менше насичених (шкідливих) і більше ненасичених (корисних) жирів, ніж вершкове масло (та і деякі з рослинних).