Збудник - велика рухома інфузорія (найпростіші) Balantidium coli. Її життєвий цикл включає 2 житєві форми: вегетативну і цисти. У зовнішньому середовищі вегетативні форми зберігають життєздатність кілька годин, цисти - 3-4 тижні. Висихання згубно діє на обидві форми. Резервуар і джерела збудника - свині, в товстій кишці яких балантидії перебувають постійно і виділяються з фекаліями в зовнішнє середовище. Зрідка балантидії мешкають в організмі щурів, собак, мавп, а також людини (хворого або носія), які можуть бути додатковими джерелами збудника інвазії. Механізм передачі збудника: фекально-оральний; шляхи передачі - харчовий, водний, побутовий. Захворювання характерне для сільської місцевості, в регіонах з розвиненим свинарством. Зараження відбувається при контакті з грунтом, що був забруднений цистами балантидій, а також вживаючи в їжу брудні продукти. Захворювання проявляється в гострій і хронічній формах. Для гострої форми балантидіазу характерні лихоманка, озноб, нудота, блювота, різкі болі в животі, випорожнення до 15-20 разів на добу. Екскременти рясні, рідкі, часто з гнильним запахом, з домішками слизу і крові. Хвороба може тривати до 2 місяців, без лікування переходить в хронічну стадію, яка може тривати 5-10 років, іноді довше. При цьому періодично відбуваються загострення, що тривають 1-4 тижні і супроводжуються розладом функції кишечника і помірними явищами інтоксикації, чергучись з періодами поліпшення (до 3-6 місяців). Діагноз встановлюється на основі аналізу калу на наявність вегетативної форми балантидій або їх цист. Лікування: окситетрациклін, ятрен, делагіл, метронідазол, препарати тетрациклінового ряду. Профілактика балантідіазу полягає у своєчасному виявленні інфікованих людей і тварин та своєчасному їх лікуванні. Важливо обов'язково мити овочі і фрукти, дотримуватися особистої гігієни, боротися з мухами, пити кип'ячену (бутильовану) воду.