Болівійська геморагічна лихоманка (чорний тиф, Ordog Fever) - гостре інфекційне захворювання, характеризується лихоманкою з вираженим геморагічним синдромом До того, як в 1969 році США призупинила програму створення біозброї, Болівійська лихоманка була однією з 3-х геморагічних лихоманок, які Сполучені Штати досліджували в якості потенційної біологічної зброї. Збудник: РНК-вірус Machupo (сем. Arenaviridae, рід Arenavirus) Зона поширення - Болівія, відмічені спалахи - Тринідад Джерело інфекції: домашні гризуни Calomys callosus, хвора людина Спосіб передачі збудника: повітряно-пиловий, фекально-оральний (через їжу і воду, забруднені сечею гризунів), контактний (при потраплянні вірусу на травмовану шкіру), імовірно -трансмісивний (укуси кліщів). Захворюваність реєструється протягом усього року, підвищується в період з лютого по вересень. Інкубаційний період 7-16 днів. Захворювання починається поступово з підйому температури тіла до 39-40°С, нездужання, головного і м'язового болю, болю в попереку і кінцівках, гіперемії кон'юнктиви і слизової порожнини рота. На 7-й день розвивається геморагічна фаза, у хворого з'являються висипання з плямами крові на верхній частині тіла, кровотеча з носа і ясен, шлунково-кишкового тракту, з'являється блювання і діарея. Лихоманка може тривати протягом 9-16 діб. У хворих відзначається дрібний тремор язика та рук. У важких випадках неврологічна симптоматика наростає і можуть з'явиться судоми, атаксія, марення. Смертність становить 15-25%. Період одужання тривалий, при цьому відзначаються значна астенія, порушення координації рухів та випадіння волосся. Діагностика: епідеміологічний анамнез, серологічні і вірусологічні методи. Лікування: рибавірин, симптоматичне. Профілактика: дератизація. Жива вакцина з атенуїрованого штаму вірусу Хунін (збудника Аргентинської геморагічної лихоманки) показала перехресну імунологічну реакцію проти вірусу Мачупо і розглядається як потенційний засіб профілактики Болівійської геморагічної лихоманки.