Епідемічний (вошивий тиф, військовий тиф) висипний тиф - гостре інфекційне захворювання, характеризується циклічним перебігом з інтоксикацією, лихоманкою, ураженням судинної та нервової систем, розеольозно-петехіальним висипом. Поширений на всіх континентах. Збудник: рикетсії - Rickettsia prowazekii. Специфічний переносник: платтяна воша - Pediculus humanus corporis. Заражена воша зберігає рикетсії протягом усього життя, здатна передавати збудника здоровій людині на 5-7-й день після кровопиття на хворому. Джерело і резервуар інфекції: хвора людина. Інфікування людини відбувається при потраплянні екскрементів воші на подряпину або в місце укусу, чи інші рани (іноді на слизові оболонки очей або рота), а також при роздавлюванні комах на шкірі. Інкубаційний період 1-2 тижні. Хвороба протікає з температурою до 39-40⁰С (до 2 тижнів), висипом (у важких випадках з синцями), сильним головним болем, слабкістю, порушеннями з боку серцево-судинної системи. Хворий насилу висовує язик, погано чує, з'являється тремор губ, ригідність м'язів язика, пальців рук, м'язів шиї (складно нахилити голову), симптом Кернінга (після згинання ноги, лежачого на спині хворого, під прямим кутом в тазостегновому і колінному суглобі, розігнути її неможливо через підвищення тонусу м'язів). При обстеженні спостерігається збільшення печінки і селезінки. На 12-14-й день температура поступово падає, і починається одужання. Летальний результат 6-20%. Після перенесення хвороби залишається напружений імунітет (15-20 років), але рикетсії можут зберігатися в організмі десятиліттями. Найбільш важко висипний тиф протікає в літньому віці. Рецидив висипного тифу протікає легше і називається хворобою Брілла-Цінссера. Діагностика: аналіз клінічної картини, серологічний аналіз, біопсія висипу, ПЛР. Лікування: доксициклін, левоміцетин. Профілактика: боротьба з вошивістю, рання діагностика, ізоляція і госпіталізація хворих, санітарна обробка хворих в приймальному покої стаціонару та дезінфекція одягу хворого.