Ехінокок (Echinococcus granulosus) - збудник ехінококозу. Широко поширений представник стрічковий черв. Особливо часто зустрічається у регіонах, де розвинене пасовищне скотарство (Греція, Іспанія, Італія, Україна, Росія, Сирія, Південна Африка та ін.). Тіло завдовжки 0,25-0,5 см, складається з голівки (з 4 присосками і 2 віночками гачків) і 3-4 члеників. Основні господарі: собаки, вовки, шакали, лисиці, у яких статевозрілі стадії паразита знаходяться в тонкому кишечнику. Проміжні господарі: травоїдні ссавці (корови, вівці), свині і людина (в організмі людини ехінокок не досягає статевозрілої стадії). Людина заражається ехінококозом, проковтуючи яйця ехінокока із забрудненою їжею і напоями, або через брудні руки після контакту з хворою собакою. Яйця ехінокока виходять з кишечника основного господаря разом з екскрементами і потрапляють на його шерсть, де зберігають свою інвазивність протягом 10 місяців. В організмі людини з яйця виходить личинка - онкосфера. Через стінку кишечника вона з кров'ю заноситься в печінку, рідше в легені, м'язи, кістки або інші органи, де перетворюється в фіну – ехінококовий міхур. Фіни ехінокока ростуть дуже повільно і можуть збільшуватися від розмірів горошини до розмірів кавуна. Відомі міхури з печінки великої рогатої худоби масою понад 60 кг. Підступність ехінококозу в тому, що безсимптомний інкубаційний період хвороби може тривати багато років доти, поки ехінокок не досягне таких розмірів, при яких з'являються клінічні ознаки. При ураженні печінки спостерігаються болі в області живота, нудота і блювота, анемія. Якщо уражені легені, клінічні ознаки включають хронічний кашель, високу температуру, болі в грудях і задишку (симптоматика туберкульозу). Внаслідок розриву міхура у хворого розвивається шок і часто настає смерть. Діагностується за допомогою рентгенографії, УЗД, комп'ютерної томографії, серологічних реакцій. Лікування залежить від стадії: на ранній - медикаментозне; на пізній - хірургічне.