Кишковий капіляріоз - гельмінтоз з групи нематодозів, що характеризується диспептичним синдромом, та критичном зниженням маси тіла. Збудник: нематода - Capillaria philippiensis - розміром 2,3-4,3 мм. Механізм передачі збудника: фекально-оральний, шлях передачі - харчовий. Людина заражається при вживанні в їжу зараженої сирої або недостатньо термічно обробленої риби. Захворювання зустрічається на Філіппінах, в Таїланді, Єгипті, Індонезії, Китаї, Лаосі, Японії, Кореї, Ірані. На ендемічних територіях встановлена висока інфікованість населення. Яйця гельмінта потрапляють з фекаліями в навколишнє середовище, де в грунті відбувається розвиток личинок, які з водними потоками потрапляють у водойми. Згодом в прісних водоймах в тілі риб личинки досягають інвазійної стадії (через 3 тижні). Природні остаточні господарі - птахи, що харчуються рибою. Потрапляючи в організм людини, гельмінти проникають через слизову оболонку тонкого кишечника, де довго паразитують. Інкубаційний період триває місяць або більше. У більшості випадків захворювання протікає безсимптомно. При інтенсивній інвазії, захворювання характеризується важкою діареєю, болем і бурчанням в животі, блювотою. Стілець в таких випадках рясний, водянистий, до 5-10 разів на добу. Діарея може приймати завзятий характер і приводити до виснаження організму і смерті. Тривалість захворювання складає 6-12 міс. Діагностика: виявлення яєць паразита в фекаліях хворих. Лікування: мебендазол, альбендазол, тіабендазол. В ендемічних районах проводять вибіркову антигельмінтну хіміотерапію Профілактика: дегельминтизация тварин; термічна обробка або тривалий посол риби; санітарно-гельмінтологічна експертиза риби і рибних продуктів; запобігання забруднення водойм випорожненнями, санітарний благоустрій населених пунктів, обладнання на їх території системи водопостачання та каналізації, ліквідація скидів стічних вод у водойми.