Вовчі ягоди звичайні, Daphne mezereum — кущ родини тимелейових, заввишки 40-120 см. Трапляється на Поліссі, в Карпатах, у Правобережному Лісостепу, дуже рідко — в Лівобережному Лісостепу в листяних і мішаних лісах. З лікувальною метою використовують кору гілок та плоди. Кору заготовляють навесні під час сокоруху, плоди — восени, в період повної стиглості. Зберігають вовчі ягоди окремо від іншої сировини, бо ця рослина отруйна. 

Кора і насіння містять оксикумарин дафнін, смолисту отруйну речовину мезерин, умбеліферон, дафнетин і фенолкарбонову кислоту. В насінні є й невелика кількість алкалоїдів. В народній медицині препарати з вовчих ягід використовують як болетамувальний, протинаривний і відтяжний засоби, при сильних невралгічних і ревматичних болях, радикуліті, діатезах, подагрі й паралічах, при золотусі й водянці, пухлинах горла і стравоходу, наривах. Свіжі або висушені плоди інколи приймають внутрішньо (один плід на день) при поганому апетиті, втомі, від атеросклерозу. Значно рідше рослину використовують при застудних захворюваннях, при туберкульозі, дизентерії, жовтусі та від паралічу язика (настойку кори деякий час потримати в роті). Настойка з кори і плодів — добрий інсектицид. 

Для внутрішнього застосування готують відвар подрібненої кори: 20 гр. сировини на 200 мл окропу, випарювати до половини, приймати по 1-2 краплі 3 рази на день. Можна приготувати настоянку кори: 1 гр. сировини на 64 мл спирту, приймати по 1-2 краплі 3 рази на день. 

Для зовнішнього застосування при невралгічних і ревматичних болях:

1. настойка 1 частини (за об'ємом) кори і порізаних на шматочки гілочок з квітками на 3 частинах горілки, використовувати для натирань;
2. мазь: 1 частина настойки на 2 частини вазеліну чи коров'ячого масла, для натирань. 

Рослина смертельно отруйна! Заготовляти, зберігати і використовувати рослину треба з додержанням заходів обережності. При перших ознаках отруєння необхідно викликати лікаря, а потерпілому надати першу допомогу.