В оселі людини клопи можуть розмножуватися в незліченних кількостях. Нападаючи вночі, вони порушують сон, позбавляють людину нормального відпочинку. Укуси клопів провокують алергійні реакції у людини. Слина клопів може викликати різні алергічні прояви - свербіж, печіння, почервоніння шкіри, утворення папул і навіть анафілактичний шок. На даний час майже у 80% людей зафіксовані алергічні реакції на укуси клопів. При високій чисельності клопи можуть стати причиною залізодефіцитної анемії, особливо у дітей. При інтенсивному розчісуванні місць укусів на шкірі можуть виникати гнійники - ворота для вторинної інфекції. Роль клопів в перенесенні інфекційних хвороб, хоча і підозрювалася неодноразово, але до сьогодні не доведена. Відомо лише, що в організмі клопів можуть тривалий час залишатися живими збудники вісцерального лейшманіозу (кала-азар) і інших трансмісивних хвороб. Так, наприклад, рикетсії Провачека і збудники Q-лихоманки здатні розмножуватися в шлунку постільної клопа. Чумні палички залишаються в його кишечнику живими протягом 2-х, а спірохети - збудники поворотнього тифу навіть 5-и місяців. Більш як півроку зберігаються і збудники туляремії В експериментальних умовах постільний клоп може через укус передавати збудників щурячого висипного тифу, гемолітичний стрептокок і вірус курячої віспи. Однак, епідеміологічних даних, які підтверджували б участь постільних клопів в перенесенні цих та інших інфекційних хвороб, поки немає. Наявність в житлі людини клопів завжди розглядається як показник санітарного неблагополуччя. Щоб позбутися цих комах на даний час застосовуються різні контактні отрути тривалої дії (хлорофос, метафос та ін.), якими обробляються стіни, меблі, книги і т.д. Клопи гинуть, стикаючись з обробленою отрутами поверхнею. Застосування цих засобів вимагає обережності, оскільки всі вони, в тій чи іншій мірі отруйні і для людини.