Омська лихоманка - гостре вірусне природно-осередкове захворювання, характеризується геморагічною симптоматикою і відносно доброякісним перебігом. Збудник: РНК-вірус Haemorrahgogenes sibericus (рід флавивирусов, род. Togaviridae) Специфічний переносник і резервуар інфекції: кліщі Dermacentor pictus, D. marginatus. Природний цикл захворювання включає близько 37 видів дрібних ссавців (особливе значення має водяний щур, руда полівка, ондатра) та кліщів. Природні вогнища захворювання були виявлені в степових і лісостепових районах Омської, Новосибірської, Тюменської, Курганської, Оренбурзької областей. Сезонність захворювання: з квітня по жовтень, має два піки: в травні і серпні-вересні. Інкубаційний період варіює від 3-7 днів (або 1-10 дн). Початок захворювання раптовий і характеризується лихоманкою (39-40°С), що триває 5-12 днів. У 30-50% випадків відзначається друга хвиля лихоманки через 10-15 днів після початку захворювання. Другий період протікає важче. У типових випадках спостерігається головний біль, подразнення головного або спинного мозку, нудота, висип на піднебінні; не виключені кривава блювота і пронос, проте частіше спостерігаються носові, кишкові, легеневі і маткові кровотечі. Характерна гіперемія шкіри (на обличчі та верхніх частинах тіла) і слизових оболонок (особливо кон'юнктиви). Під час другого періоду можуть розвиватися менінгеальні симптоми, пневмонія (1/3 випадків) і нефроз. Повне одужання настає через кілька днів (у важких випадках - кілька тижнів), проте одужання може бути і повільним з частими періодами слабкості; нерідко спостерігається періодична втрата волосся. За різними повідомленнями, рівень смертності варіює, не перевищуючи зазвичай 0,4-2,5%. Діагностика: вірусологічні та серологічні методи (ІФА). Лікування: патогенетична і симптоматична терапії. Профілактика: акарицидні заходи в природних осередках, захист людей від присмоктування кліщів; вакцинація.