Привітайтеся з Чорною дощовою жабою, яка виглядає так, ніби перебуває у вічному розчаруванні від недосконалості буття. Не зважаючи на похмурий образ, ці жабки у дикій природі не вирізняються важкою вдачею! Якщо вам випаде нагода мандрувати Південною Африкою від мису Свеллендама до гір Утеніка, є імовірність зустріти дощову жабу, але будьте обачні – ці маленькі стрибуни єдині у своєму роді. Breviceps fuscus – чорна дощова жаба – тропічна жаба Цицикама, вона ж мемна жаба-сердите авокадо – різновид жаб з родини Brevicipitidae. Не зустрічаються ніде у світі, окрім південної Африки. Конкретна назва «fuscus» вказує на темне забарвлення цього виду. Загальна довжина представників цього роду коливається від 2 до 7 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиці набагато більші за самців. Мають коротку голову. Тулуб масивний, кремезний, яйцеподібний. Кінцівки короткі, проте потужні. Живуть жаби на висоті більш ніж 1000 м, риють собі нірки і не мають постійної потреби у воді. Щоразу, коли ці похмурі на вигляд жаби відчувають занепокоєння або загрозу, вони надувають своє тіло та переходять у загрозиву позицію, демонструючи попереджувальні знаки. Під час шлюбного сезону самки виділяють на спині липку речовину, за допомогою якого самець може міцно триматися і не відпадати. Яйця самки відкладають у нори, де і відбувається розвиток. Доречі, у цих жаб немає вільноживучої стадії личинок, тобто з яйця виходить не пуголовок, а міні-жабка. Чорні жаби більшу частину року проводять під землею. Вони зимують у спільних норах і утворюють навколо свого тіла слизові кокони, щоб успішно пережити не сприятливі погодні умови. Як і буд-якому вузькоспецифічному видові, чорним жабам може загрожувати зникнення через знищення їх середовища існування – вирубування лісів, поширення чужорідної рослинності, лісові пожежі та забруднення. На щастя, ареал поширення чорних сумних жабів зустрічається в декількох заповідних зонах, тому поки рано переживати)