Жовта лихоманка - трансмісивне захворювання вірусної етіології. Передається через укуси комарів і характеризується двохфазним перебігом хвороби, інтоксикацією, геморагічним синдромом, ураженням нирок і печінки. Щороку на жовту лихоманку хворіють 200 тис. людей, з яких кожен 7-ий помирає. Хвороба поширена на великих територіях Південної Америки, Центральної, Західної, Південної і частково Східної Африки в зоні дощових тропічних лісів. Спалахи «завозного» походження реєструвалися в країнах Середземноморського басейну (Іспанія, Португалія, Франція, Італія). Збудник - арбовірус Viscerophilus tropicus (род. Флавовірусів). Резервуар і джерела збудника: у більшості випадків мавпи, а також людина. Переносники в міських умовах - комарі Аеdes aegypti, в джунглях - інші комарі роду Аеdes. На території колишнього СРСР комарі - потенційні переносники вірусу - виявлені на чорноморському узбережжі Кавказу - від Сухумі до Батумі. Зрідка реалізується контактний шлях передачі при потраплянні крапельок інфікованої вірусом крові на пошкоджену шкіру. Сприйнятливість людей до зараження дуже висока, постінфекційний імунітет стійкий - до 6 років і більше. Існують 2 епідеміологічні форми жовтої лихоманки - зоонозна (джунглієва, сільська, природно-осередкова, де резервуар збудника - мавпи) і антропонозна (міська, або класична, де резервуар збудника - людина). Перебіг захворювання може бути важким, або у легкій формі, чи взагалі без виражених симптомів. Клінічно виражене захворювання починається гостро, температура тіла за 1-2 дні підвищується до 39-40°С, утримується 3-4 дні і повторюється знову через 1-2 доби. На 3-4-ий день хвороби проявляється 2-а фаза захворювання: синюшність, жовтяниця, носові кровотечі, кровотеча ясен, домішки крові в блювотних масах і фекаліях, збільшення і біль при пальпації печінки і селезінки. При важкій формі перебігу хвороби може розвинутися шок. Лікування: симптоматичне і патогенетичне.