Ожина сиза
Ожина сиза (Rubus caesius) – багаторічний чагарник або напівчагарник, 50-150 см заввишки, належить до родини Розоцвіті (Rosaceae), роду Ожина (Rubus), з річними вегетуючими пагонами і здерев'янілими дворічними стеблами, на яких утворюються квітконосні гілочки. Річні пагони трав'янисті, сизуваті, циліндричні, в молодому віці прямостоячі, пізніше — дугоподібно вигнуті, здебільшого голі або розсіянозалозисто-волосисті, густо вкриті різної довжини прямими або відігнутими щетинковидними шипиками; восени вони дерев'яніють, а наступного року зацвітають і дають плоди, після чого відмирають. Листки чергові, черешкові, трійчасті, з обох боків розсіяноволосисті, з широколанцетними прилистками; листочки зверху й зісподу зелені, по краю неправильнонадрізанозубчасті. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, білі, зібрані в негусті щитки; квітконоси довгі, тонкі. Плід — складна кістянка; кістяночки численні, великі, тьмяно-чорні, вкриті сизою поволокою. Цвіте з травня по серпень. Плодоношення починається на 2-му році життя. Стиглі ягоди соковиті, хоча і кислуваті на смак, дуже ароматні, не обсипаються. Плодоношення можливе до пізньої осені. Дозрівання ягід затяжне: їх можна збирати з початку серпня до заморозків.
Ожина – відмінний медонос, дає багато нектару і пилку. Мед світлий, прозорий, зі слабким ароматом. Медопродуктивність: 20-25 кг з 1 га.
Поширення. Ожина сиза росте по всій території України в лісах, ярах, на берегах річок, по чагарниках, у садах і парках.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують цілком стиглі плоди, сік рослини, листя і коріння. Ожиновий сік має приємний смак, є відмінним освіжаючим напоєм. Плоди вживають свіжими або сушать. Для сушіння плоди сортують (видаляють сторонні домішки, перестиглі та ушкоджені плоди), очищають від квіткових ніжок і частково від квітколожа (відривають разом з його верхньою частиною) і сушать на сонці чи в духовці спочатку при температурі З0-40°, а закінчують при температурі 60°С. Висушені плоди тривалий період не втрачають своїх смакових і поживних якостей. Зберігають їх у картонних ящиках або паперових мішках. Сушені ягоди застосовують для приготування киселів і компотів.
Листя збирають повністю розвиненим протягом усього літа (зрізують чи обривають так, щоб залишок загального черешка не перевищував 2-3 см) і сушать під укриттям на вільному повітрі. Сухого листя виходить 30-33 % .
Коріння копають восени, миють, ріжуть на шматочки 10-15 см і сушать. Готову сировину (плоди, листя, коріння) зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати.
Хімічний склад. Свіжі плоди ожини містять значну кількість клітковини, 4,53 % цукрів: глюкоза (2,88-3,64%), фруктоза (3,12-3,24%), сахароза (0,35-0,58%), 0,96 % органічних кислот (яблучна, винна, лимонна, саліцилова), пектини (0,37-0,56 %), 0,18 % дубильних і барвних речовин, солі калію, фосфору, заліза, міді і марганцю та вітаміни (в мг%): провітамін А — 0,5-0,8, нікотинову кислоту — 1,6; аскорбінову кислоту — 5,0-38,0; тіамін — 0,033; рибофлавін — 0,03; вітамін К — 0,5.
У листі ожини є дубильні речовини (до 14 % ), танін, флавоноїди, інозитол, аскорбінова кислота (80-270 мг%), яблучна, молочна, щавлева і винна кислоти й інші органічні кислоти (цитринова, ізоцитринова), слизисті речовини та ефірна олія (сліди);
У корінні є значна кількість таніну і крохмаль, а у насінні ожини міститься 12,9% жирних олій.
Калорійність ожини: 34 кКал, з них від білків 7 кКал, від жирів 5 кКал, від вуглеводів 21 кКал.
Фармакологічні властивості і використання ожини сизої. З лікувальною метою ожину використовують дуже широко. У народі добре відомі її в'яжучі, протизапальні, бактерицидні, потогінні і сечогінні властивості, здатність заспокійливо діяти на центральну нервову систему, зменшувати у хворих на цукровий діабет кількість цукру в крові. Експериментально доведено, що водні витяжки з листя ожини мають противірусну активність і цитотоксичні властивості.
Настій із сушених плодів або листя є корисним засобом при проносі, дизентерії та катарі шлунково-кишкового тракту, при гострих респіраторних захворюваннях і пневмонії. Настій є ефективним седатисним засобом в разі підвищеної нервової збудливості, особливо при істеричних припадках, патологічному клімаксі (часті припливи крові до голови, безсоння, неврастенія, невроз) і при нефропатії.
У стародавні часи ожина вживалася з лікувальною метою. Ще Діоскорид і Пліній застосовували відвар з листя і кореневищ цієї рослини при лікуванні проносів, а настій для полоскання горла при запальних захворюваннях ясен. В період середньовіччя було встановлено, що корінь ожини має сечогінну дію. На Русі корінь ожини, зварений з медом, рекомендували при водянці, порошок кореня, зварений у вині, - при сечокам'яній хворобі; зварені у вині листя і молоді пагони – для полоскання порожнини рота при гнійних захворюваннях, а також при набряках горла. Крім того, листя ожини застосовували і як протицинготний засіб.
Ожина широко застосовується в народній медицині ряду європейських країн як глистогінний, в'яжучий, кровоспинний, жарознижувальний, протизапальний, заспокійливий, ранозагоювальний, сечогінний та кровоочисний засіб. У Болгарії листя ожини використовують у вигляді відвару при гастритах та для лікування діареї. У Польщі плоди призначають для полегшення болю в суглобах при відкладенні солей і ревматизмі, для зменшення запальних процесів у нирках і сечовому міхурі. У Німеччині настій з молодого листя рекомендують як зміцнюючий засіб при застудних захворюваннях і як засіб для полоскання горла при ангіні.
Настій з листя допомагає при кровохарканні, шлункових крововиливах, гіперполіменореї, апендициті, водянці і цукровому діабеті. Тривалий прийом чаю з листя ожини значно покращує обмін речовин при цукровому діабеті, тому воно є постійним компонентом протидіабетичних чаїв.
Для місцевого лікування також використовують настій з листя рослини. Його вживають при стоматитах, гінгівітах, ангінах та інших захворюваннях горла, при екземі, лишаях, виразках і гнійних ранах, при болях і хронічних запаленнях піхви (кандидоз, трихомоноз та ін.). Відвари і настої з надземної частини ожини рекомендують при гастриті, гельмінтозі і анемії. Часто листя ожини застосовують у суміші з нагідками лікарськими, маренкою запашною, сухоцвітом багновим, собачою кропивою п'ятилопатевою, глодом кривавочервоним тощо. Відзначено заспокійливу дію настою листя ожини (10 г на склянку окропу), прийнятого в теплому вигляді. Листя ожини в суміші з квітками календули, травою хвоща, вербени і дубовою корою рекомендуються при запаленнях шкіри, лишаях, екземі і грибкових хворобах.
Свіжі плоди рослини вживають як загальнозміцнюючий, заспокійливий і жарознижуючий засіб. Перестиглі плоди виявляють легку послаблюючу дію. Плоди ожини зміцнюють імунну систему, нормалізують обмін речовин і покращують всі функції організму. Плоди ожини надають жарознижуючу дію. Ожина - натуральна заміна аспірину, яка не шкодить організму, і надає позитивну дію на кожен орган. Ожина має загальнозміцнюючу, потогінну і протизапальну дію. А також ожиною можна заспокоїти нервову систему. Сік і відвар з ожини застосовують як протизапальний засіб при хворобах печінки, асциті і гемороїдальних кровотечах.
Плодами сизої ожини лікують катар кишок, болі в шлунку, кривавий пронос. Потогінну дію мають не тільки ягоди ожини, але листя та коріння - що приймаються у вигляді відвару з розрахунку 10 г на 1 склянку води. П'ють при простудних захворюваннях в теплому вигляді після 10-хвилинного настоювання.
Коріння ожини використовують значно рідше. У вигляді відвару його приймають всередину при діареї, дизентерії, кровохарканні, гіперполіменореї, апендициті, водянці і розширенні вен. Зовнішньо відвар коріння використовують як протизапальний засіб для полоскання ротової порожнини і горла.
Лікарські форми і застосування
Внутрішньо:
- настій листя (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настоюють 1 годину, після чого проціджують) приймають по півсклянки 4 рази на день до прийому їжі;
- відвар коріння (1 столова ложка сировини на 500 мл окропу, варити 10 хвилин, процідити) приймають по півсклянки 4 рази на день до прийому їжі;
- настій сушених плодів (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 15-20 хвилин) приймають по 2-3 склянки протягом 1-2 годин як потогінний засіб;
- сушені плоди у вигляді порошку приймають по половині чайної ложки 3 рази на день при проносі у дітей. Можна підсолодити цукром, або перемішати порошок з варенням;
- 4 чайні ложки суміші листя ожини сизої та квіток нагідок лікарських, взятих у співвідношенні 2:1, настоюють 10 хвилин у склянці окропу і п'ють по чверті склянки 4 рази на день до прийому їжі як протигельмінтний, депуративний (виведення з організму шкідливих речовин) і поліпшучий перистальтику кишечника засіб. Такий настій також усуває печію і лікує катари кишок;
- 1 столову ложку суміші листя ожини сизої, трави звіробою звичайного і квіток кропиви глухої білої, взятих у співвідношенні 2: 3: 2, настоюють 3 години на склянці окропу і п'ють по 3 склянки на день при недокрів'ї (анемії);
- 1 столову ложку суміші листя ожини сизої, трави маренки запашної, чебрецю звичайного, собачої кропиви п'ятилопатевої і сухоцвіту багнового, взятих у співвідношенні 2,5 : 2 : 1 : 2 : 1,5, настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п'ють по 3 склянки на день при підвищеній нервовій збудливості, особливо при істеричних припадках;
- 1 столову ложку суміші листя ожини сизої, трави маренки запашної, собачої кропиви п'ятилопатевої, сухоцвіту багнового і квіток глоду криваво-червоного, взятих у співвідношенні 2,5 : 2 : 2 : 1,5 : 1, настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п'ють по чверті склянки 4 рази на день при патологічному клімаксі;
- 1 столову ложку суміші листя ожини сизої, трави маренки запашної, собачої кропиви п'ятилопатевої, сухоцвіту багнового, квіток глоду криваво-червоного і молодих гілок з листям омели білої, взятих у співвідношенні 2,5 : 2 : 2 : 1,5 : 1 : 1,5, настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п'ють протягом тривалого часу по 3-4 склянки на день при гіпертонічній хворобі, ускладненій атеросклерозом.
Зовнішньо: полоскання, примочки і спринцювання настоєм із листя (50 г сировини на 1 л окропу).
Поки немає коментарів. Будьте першим!