Троянда

Немає жодної людини, яка жодного разу у своєму житті не бачила троянду. Ця квітка широко поширена в наших широтах. Його вирощують у декоративних, харчових, косметологічних цілях. Цю квітку люблять жінки. Він є символом витонченості, краси, захищеної гострими шпильками. Звідки ж потрапила до нас ця рослина?

Опис зовнішнього вигляду рослини

Рослина росте у формі розкидистого, почвопокровного, вузькопірамідального або пониклого чагарника, що у висоту досягає від 30 см до 5 метрів. Пагони троянди, залежно від сорту, можуть бути голими або вкритими тонкими гострими шпильками. Темне листя має червонуватий відтінок і яскраво виражений глянсовий блиск, щільні, на стеблах рослини розташовуються попарно

Суцвіття великі, плоскої, розеткової, келихоподібної або чашоподібної форми. Розташовуються поодиноко або групами по 2-3 штуки на втечі, в діаметрі досягають від 2 до 15 см. Кількість пелюсток теж коливається в залежності від сорту, їх може бути від 7 до 128 штук у бутоні. Палітра фарб різноманітна: існують сорти з чорними, червоними, рожевими, помаранчевими, малиновими, фіолетовими, жовтими суцвіттями. Селекціонерам не вдалося вивести лише різновид троянд із синіми квітками.

Крім своєї високої декоративності, ця рослина тішить приємним ароматом. У кожного куща свій запах від анісового до коричневого.

Історія походження

Вперше троянди почали вирощувати ще у давнину. Геродот і Теофаст згадували у своїх творах про ці кольори ще за 300-500 років до нашої ери. Їх культивували у Римі, Греції, Македонії.

Трохи згодом вирощуванням троянд почали займатися при монастирях та королівських палацах. Ця рослина вважалася не тільки декоративною, а й лікувальною.

У декоративному квітникарстві квітка стала відома у 18-19 століттях. Тоді з Азії було завезено перші різновиди теплолюбних ароматних троянд. Довгий час селекційним шляхом намагалися вивести особливий сорт цих рослин, який би поєднував у собі всі переваги азіатських та був стійкий до сильних морозів. Вдалося це ближче до 19 століття.

У Російській Імперії ця рослина стала відомою у 16 ​​столітті. Його завезли із Балкан. Великої популярності троянди набули лише за правління Катерини II.

Звична для нас назва «троянда» запозичена з латині, куди вона перекочувала з давньогрецької мови та означала «рожеве дерево». Схоже слово існувало й у вірменській мові. У російській рослину називали ще «гуляф» або шипшину.

Батьківщина та природний ареал проживання

Батьківщиною рослини вважається Персія (чи сучасний Іран). У давнину країну називали садом троянд. Спочатку рослина зростала на сонячних місцях з родючим ґрунтом, захищеним від протягів та поривів холодного вітру.

З поширенням троянди по світу, вчені почали виводити сорти, адаптовані до клімату певних країн. У нашому столітті немає жодної країни, де б не росла ця прекрасна квітка.

Незвичайні факти про троянду

• Мало хто знає, що більшість усієї парфумерії створено на основі олії пелюсток троянд. Незалежно від різновиду духів, цей компонент є основним як у жіночій, і чоловічої лінійці.
• Аромат троянди вважається найкращим антидепресантом.
• Конфуцій присвятив цій квітці понад 600 томів своїх робіт. Шекспір ​​у своїх творах згадував про троянди понад 500 разів.
• Японські селекціонери вивели кілька цікавих сортів квітки. Один з них здатний змінювати забарвлення: вдень пелюстки наливаються фарбою червоного червоного кольору, а вночі – стають білими. Другий сорт троянд японської селекції належить до мініатюрних представників цієї культури. Бутон ледве сягає довжини рисового зерна.
• Найстаріша представниця сімейства троянд виростає у Німеччині. Їй майже 1000 років.

Сфера застосування

Троянда з давніх-давен вирощується як декоративна прикраса саду. Багато господинь створюють навіть окремі клумби для цієї рослини. Воно добре виглядає окремо і в композиціях.

Суцвіття широко використовують флористи. Існує безліч способів створити гарний букет, додавши туди кілька троянд.

Популярна рослина і в кулінарії. Ще в давні часи з пелюсток робили чудове вино та варення.