Цибуля

Цибуля – це багаторічна трав'яниста рослина зі специфічним запахом та гострим смаком. Відносять його до сімейства Амарілісові, тому що по суті це однодольна цибулинна трава.

Ботанічний опис цибулі

Цибуля – це однорічна, дворічна або багаторічна цибулинна рослина, з досить різким ароматом та смаком. Більшість видів цієї рослини їстівні, однак, є і ті, які не вживаються в їжу.

У перший рік розвитку формується цибулина, яка в нижній частині є укороченим стеблом (донцем). Залежно від виду донце може мати одну або кілька цибулин з червоними, білими або фіолетовими оболонками. Форма цибулини залежить від виду та сорту цибулі і може бути плоскою, круглою, витягнутою та веретеноподібною.

Листя у цибулі прямостоячі лінійні (іноді ременеподібні), соковиті, прикореневі та порожнисті. У розрізі вони можуть бути круглими чи овальними. Стебло товсте здуте до 100см заввишки.

Цвітіння цибулі настає вже другого року розвитку. Ніжка квітки (квітконіс) трубчастий порожнистий, висотою 50-150см. Квіти дрібні на довгій ніжці, зібрані в суцвіття до 40см в діаметрі. Кількість квіток жовтого, рожевого, фіолетового або білого кольору, що розташовані на загальному ложі, варіюється від 50 до 900 штук.

Після цвітіння на місці суцвіття формується плід - коробочка з маленьким круглим або тригранним насінням усередині. Колір насіння може бути чорним чи коричневим.

Види та сорти цибулі

Всі види цибулі можна умовно поділити на дві категорії: їстівні та декоративні (хоча деякі види відносяться і до тих, і до інших). До їстівних відносять:

• цибуля ріпчаста;
• цибуля-шалот;
• Зелена цибуля;
• цибуля дика або китайська;
• шніт-цибуля;
• черемша;
• часник.

І це далеко не весь перелік їстівних видів цибулі. А ось до декоративних можна віднести:

• цибуля Шуберта;
• цибуля голландська;
• цибуля Регеля;
• цибуля схилена.

У наших широтах найбільш популярна цибуля. Його повсюдно використовують у приготуванні їжі, а також у лікарських цілях. Всі сорти цієї цибулі поділяються на гострі, напівгострі та солодкі.

Солодка цибуля («Ялтинська» або «Іспанська») має ніжний смак і гарну врожайність, проте вона довго не зберігається.

Напівсолодкі сорти («Азелрос», «Каратальський», «Краснодарський», «Стимул») також мають делікатний смак та хорошу врожайність, проте зберігаються трохи більше, ніж їхні солодкі «брати».

Гостра цибуля, така як "Штуттгартен", "Ельдорадо", "Юконт", відрізняється яскраво вираженим смаком і запахом, коротким періодом вегетації і відмінною лежкістю, тому він ідеально підходить для заготівлі на зиму.

Вплив цибулі на організм

У більшості видів цибулі у складі є особливі речовини – фітонциди, які ефективно вбивають хвороботворні бактерії (навіть такі як паличка Коха та дифтерійна паличка), гриби та інфузорії. Цибулю використовують як засіб профілактики простудних захворювань та грипу.

Також фітонциди посилюють апетит та стимулюють вироблення шлункового соку. Це особливо актуально при недостатній шлунково-кишковій активності.

Велика кількість магнію і калію у складі цибулі також допомагає організму впоратися з гіпертонією, атеросклерозом та зниженою статевою активністю. Є цибуля дуже актуально і для жінок з порушенням менструального циклу, адже біологічно активні речовини в цій рослині допомагають відновити гормональний баланс.

Використання цибулі

Декоративну цибулю часто використовують у ландшафтному дизайні. Особливо в декоруванні потрібна цибуля Шуберта і Христофа, горолюбна цибуля і гігантська цибуля.

У кулінарії найчастіше використовують цибулю, цибулю-шалот, шніт-цибулю і порей. З його участю виходять смачні та корисні супи, гарніри, бульйони, смузі. Також часник використовують як приправу. Найвідоміша страва, вінець французької кухні – цибульний суп

У народній медицині використовують як свіжу цибулю, так і запечену або зварену на молоці. Останній особливо ефективний при фурункульозі та геморої. Свіжа цибулька у вигляді кашки використовується при невеликих гнійних ранах, порізах або опіках. Як профілактичний засіб при простудних захворюваннях також використовують сиру цибулю або часник.

Цікаві факти про цибулю

Батьківщиною цибулі імовірно вважається Середня Азія та Середземномор'я, проте точних відомостей про походження мало. Однак його й досі можна зустріти у дикому вигляді на території сучасних Туреччини, Афганістану та Узбекистану.

Про цілющі властивості цибулі відомо дуже давно. Існують документальні свідчення того, що його їли архітектори пірамід у Стародавньому Єгипті. Був він і у римських солдатів, які боролися проти епідемій під час військових походів.

Біологічну назву цибулі allium дав йому Карл Лінней. Воно має кельтський корінь all, що означає пекучий. А ось російський варіант назви «цибуля» має відразу два рідні корені з індоєвропейської мови. Це може бути як «цибуля» – «гнути, згинати», так і близьке за звучанням «промінь» – «білий, місяць».