Рецепт мого знайомства з новими містами на прикладі неповторної Флоренції:
Дістається з шафи калейдоскоп з 10 перших асоціацій, що попалися (фіалка - Медічі - Роберто Баджо - Відродження - Інферно Дена Брауна - Понте-Веккьо - флорентійський стейк - купол собору з усіх листівок - Тоскана з усіма її смакотами - нидзя словом позначити Мікеланджело, Рафаеля, Да Вінчі та Донателло) - і Данте на закуску;
Перегортається путівник, відкладається в голові карта міста - причому інтуїтивно після цього ти вже розумієш, де що знаходиться. І через роки в голові зберігається топографія або автопілот до ключових точок (3-4 пам'ятки, вокзал, річка, готель тощо);
Залежно від кількості часу в тому чи іншому місті, визначаю час на обов'язкову програму (пам'ятки, музеї, найвідоміші місця), і після цього залишаю обов'язково день – два на довільну, коли ти вирушаєш у вільне плавання вуличками міста.
І коли часу поєднати все це немає (в цей перший візит було неповних 2 діб, частина з них зайняла марафон), то в жертву йде саме обов'язкова, заїжджено-туристична складова.
Розкуштувати місто, запам'ятати його фарби, запахи, ранкову ауру, доки не прокинулися туристи, відчути щось, з чим асоціюватиметься це місто.
Для мене цього разу вийшло приблизно так:
- іграшкові сліпуче білі картонні собори, наче щойно вийшли з креслення;
- дахи будинків кольору охри;
- губиться gps між середньовічними стінами будинків;
- апартаменти в будівлі 15 століття з фрескою на стелі;
- лотки з різнобарвною шкіргалантереєю, і думки невже вони все це носять?!;
- незвичайна бруківка з камінням формату А4;
- контролери в автобусах, які через ковід не мають права туди зайти та чатують на зупинках, дозволяючи марафонцям їхати зайцями, мовляв, нас тут лише двоє і більше нікого не зустрінете));
- підтримка мешканців під час марафону, довелося погуглити, що означає Форца Рагацці)).
Цей набір дрібниць відкладається до нового візиту до бібліотеки моїх міст).
А на закуску – фотографії, їх не так багато, все завантажилося на згадку.
Думаю не ошибусь, если скажу что путешествовать любят все. Только хочется посмотреть так много, а времени всегда так мало, что половина намеченного плана остается нереализованной.