Відома стародавня російська приказка говорить —«Запашний пар не тільки тіло, а й душу лікує». Це не порожні слова. На Русі лазня була відома ще в V-VI століттях, нею користувалися князі, знатні люди та простолюдини. Відвідування лазні супроводжувалося особливими обрядами, там не тільки милися, але і ворожили та лікувалися. Тіло очищалося при унікальному поєднанні чотирьох природних стихій: води, вогню, землі (камені) і повітря (пар). Після відвідування лазні людина розслаблялася, втомлене тіло отримувало чистоту і відпочинок.
Корисний вплив на організм
Медики переконані в великій користі лазні: розігрів людського тіла приводить до збільшення обміну речовин, покращує функціональний стан органів та систем організму, сприяє розвитку захисних механізмів, підвищує імунітет. Це пов'язано з цілющим впливом тепла і потовиділення на серцево-судинну, дихальну, теплорегулюючу та ендокринну системи у більшості людей. Під час сеансу заспокоюється нервова система, підвищуються розумові здібності, виліковуються легкі застуди, збільшується споживання кисню та виділення вуглекислого газу.
Відомо, що за один сеанс організм людини виділяє від 500 до 1500 г поту, який несе з собою не тільки зайве тепло, але і надлишок солі, хлоридів, молочної кислоти, сечовини. Всі ці речовини є токсичними, шкідливими для людини. Російська лазня сприяє інтенсивному виведенню шлаків, тим самим полегшуючи роботу нирок, покращуючи водний та електролітний баланс і стимулюючи білковий обмін, що дуже важливо для правильного функціонування людського організму.
По суті, перебування у російській лазні, це робота, активні фізичні навантаження, яких людям так не вистачає при сидячому способі життя. Пар — найкращий засіб від нервового напруження і стресу. Також парна надає неоціненний косметичний ефект. На шкіру одночасно впливають гаряча пара, вода, перепади температур, розтирання губкою і гілки розпареного запашного віника. Пори шкіри розширюються під дією гарячої пари, а потім швидко скорочуються під впливом холодної води. Це дуже ефективна гімнастика для шкіри та судин.
Парова лазня дуже сильно впливає на людський організм, прекрасно зміцнюючи здоров'я. Проте надмірно тривале перебування в парній та рекордно висока температура є невиправданими факторами ризику, від яких може захворіти й абсолютно здорова людина. Користувач повинен знати, що, не вважаючи на сильний лікувальний тареабілітаційний ефект, баню варто використовувати усвідомлено, як і будь-які інші ліки, поступово регулюючи вплив купання на тіло.
Коли баню відвідують сім'єю, разом з маленькими дітьми, то роблять це всі разом. Пізніше, як малюкам виповниться приблизно 4-5 років, вони вже ходять митися з татом або з мамою, в залежності від статі.
Протипоказання
Беручи до уваги особливості російської лазні, слід пам'ятати, що спека та висока вологість може бути протипоказана деяким людям. У цю категорію входять пацієнти, які мають діагностоване захворювання серця, високий артеріальний тиск або аритмію. Також цей вид розслаблення не підходить хворим, які мають відкриті виразки на тілі (екзему, онкологію). Дорослим не варто брати з собою дуже маленьких дітей, оскільки у них ще не сформувалося вміння швидко пристосовуватися до перепадів температури. У будь-якому випадку, таким малюкам не варто відвідувати парну, або підніматися на одну з її верхніх полиць.
Внутрішнє розташування
Найчастіше лазня виконана у вигляді окремої будови. Це пов'язано з тим, що в приміщенні завжди підвищена вологість, і небажано його поєднувати з житловим будинком. Російська лазня виглядає як невелика споруда з 2 кімнат. Менша називається передбанником і одночасно служить котельнею та роздягальнею. Велика кімната — це парна і мийна одночасно.
Будову починають топити за 3-4 години до приходу відвідувачів. Опалювач не поспішаючи підкладає поліно за поліном в грубку, не даючи дровам прогорати. Здавалося б, маленьке приміщення швидко прогріється, але такий тривалий опалювальний період потрібен не тільки для нагрівання повітря і води для миття, важливо, щоб розжарилися камені. Саме вони будуть пізніше віддавати жар дуже довго. При цьому температура повітря в парній може досягати значення вище +100°C і стовідсоткової вологості. У нижній частині відсіку, безпосередньо біля підлоги, температура повітря буде значно нижчою (на 20-30 градусів), а під стелею вологий жаркий пар досягає часом +120°C.
Мийна зала і парна
Внутрішнє оздоблення обов'язково виконане з дерева листяних порід. Не можна в цих цілях використовувати сосну або ялину, через те, що при високих температурах на поверхні таких дощок буде виділятися смола. У деяких, більш сучасних проектах, парна і мийна складаються з окремих відсіків.
У будь-якому випадку, обов'язково в парильні присутні 2 або 3 дерев'яні лавки, розташовані сходами, одна вища за другу. На випадок, якщо в лазні немає водопроводу, передбачена дерев'яна діжка з холодною водою. Не рекомендується у якості ємності під воду використовувати пластик або метал, тому, що ці матеріали дуже чутливі до сильної спеки.
Але головним предметом в російській лазні є піч. Вона може бути складена з вогнетривкої цегли або виконана з товстого заліза. На її поверхні укладені округлі камені, які добре вбирають в себе жар. Висота кам'яного насипу варіюється від 20 до 30 см. Якщо будівельник хоче зробити її вищою, то навколо нагрівальної поверхні печі споруджують огорожу з металевих прутів. Час від часу камені слід міняти, приблизно раз в 3-4 роки, а щорічно їх необхідно просто перекладати. Це потрібно для того, щоб виявити екземпляри, які зруйнувалися від впливу холодної води на розпечену поверхню.
Також простір усередині лазні повинен бути обладнанийкількома ковшами для води, тазиками, мочалками, пемзою, шампунем, милом і, звичайно ж, сушеними віниками з гілок листяних дерев.
Передбанник
У той час як все тіло грубки знаходиться в парній, її гирловиходить до передбанника. Тобто, дверцята, відкривши які, можна підкинути дров, виходять в роздягальню. Це дуже зручно, оскільки в цьому сухому приміщенні завжди лежить деякий запас колотої деревини, а в помивочній, поруч з піччю, завжди пар і волога.
Тут також передбачена широка лава (або декілька) для зручності людей, що переодягаються. Обов'язково присутнявішалка, гачки або шафа для одягу. Якщо розмір приміщення дозволяє, там встановлюють невеликий стіл. У цій кімнаті можна відпочити й трохи охолонути в перервах між відвідинами парної, тут тепло і сухо, але температура повітря набагато нижча, ніж в лазні. У цей час можна відновити втрату рідини організмом, та випити морсу або трав'яного чаю.
Що брати з собою
Любителям попаритися на самих верхніх лавках, рекомендується захищати голову від спеки, що завжди найсильніший у верхній частині парної. Для цього можна використовувати спеціальні повстяні шапки, які в достатку надає торгівля. Також підійде звичайний в'язаний шерстяний головний убір або косинка з натуральної тканини. Головне, щоб матеріали не були синтетичними, в іншому випадку, під впливом високої температури вони можуть розплавитися.
Крім цього слід пам'ятати, що в мийному відділенні завжди присутня підвищена вологість, внаслідок чого існує ризик посковзнутися та отримати травму. Тому обов'язково ходити в гумових капцях. Цей матеріал забезпечить достатнє тертя з дошками підлоги тане дозволить впасти, а відкрита форма взуття не завадить тілу приймати парові ванни.
Рекомендується брати з собою в лазню і кілька рушників: один великий банний, яким можна вкрити значну частину тіла, і два невеликих для ніг та голови. Також можна принести з дому зволожувальний крем. Ним користуються в роздягальні, під час останнього, завершального, відпочинку, перед тим, як відправитися додому. Найкраще робити це поки тіло ще не зовсім охололо, і розкриті пори шкіри добре вбирають зволожувач.
Якщо мило і шампунь може бути загальним, то мочалку слід завжди приносити з дому, через те, що це індивідуальний предмет гігієни. Власникам довгого волосся слід захопити гребінець і, можливо, фен.
Цілюща сила березових гілок
Одна з головних оздоровчих банних процедур — це використання сухого листяного віника. У літню пору це будуть свіжі гілки, а взимку користуються заготовленими пучками сухих прутів з листям, пов'язаними у вигляді окремих віників (товщина на смак виробника).
Гілки з молодим листям спеціально заготовлюються в першій половині літа. Їх намагаються зрізати з дерев, що ростуть далеко від великих міст і автомобільних трас. Найбільш популярними вважаються віники з молодим листям берези, але окремі цінителі віддають перевагу іншим різновидам деревини, наприклад дубу.
Перш, ніж використовувати в бані березовий віник за його прямим призначенням, потрібно провести попередню підготовку. Пучок гілок з сухим листям поміщають в глибокий таз або широке відро, після чого заливають місткість доверху гарячою водою, і залишають в такому положенні приблизно на 10 хвилин. Висохлі листки під впливом вологи повертають пружність і природний запах, який мали в момент зрізання.
Віником не рекомендується паритися відразу, бажано перед цим уже зайти один або два рази у парну, щоб добре розігрітися. Перед тим, як шльопати по тілу, березовий або дубовий віник опускають кілька секунд в гарячу воду. Такий спосіб паритися має прекрасний масажний ефект, стимулює кровообіг і потовиділення. Завдяки аромату берези шкіра набуває приємного запаху.
Паритися віником можна самостійно, поплескуючи себе по спині, руках і ногах. Також відвідувачі парної можуть по черзі парити один одного, в цьому випадку той, хто приймає масаж, може лежати на полиці та розслаблятися. При цьому потрібно переконатися, що на гілках досить листя, щоб удари нагадували м'які ляпаси з відтягом та не були болючими.
Як правило, спочатку гілки в повільному темпі простягають через спину і спускаються до підошов ніг. Цей захід повторюють від 5 до 10 разів. Поступово легке погладжування перетворюється в більш відчутні удари. Пізніше розпарене тіло майже хльостають м'яким гарячим віником. Якщо відвідувача парить спеціаліст-лазник, то найчастіше використовує два березових віники одночасно, для посилення ефекту.
Як і навіщо поливати камені
Піч топиться і камені російської лазні розжарюються майже до червоного кольору, але, щоб пом'якшити жар і отримати пар, їх потрібно періодично поливати водою. Рідко хто ллє на банні голяки чисту воду, частіше за все використовують відвари та настої. Дуже приємний пар виходить, якщо зрошувати гарячі валуни пивом або водним розчином з дріжджами. В результаті парну застилає паром запахом свіжоспеченого хліба. Таким же чином застосовують різні хвойні олії: кедрову, ялицеву, ялинову, соснову та інші. Такий пар пахне літнім лісом. Відвари на травах дають аромат квітучого лугу.
На гаряче каміння в парній виливають малими порціями йрідину, яка використовується для запарювання березового або дубових віників. Оскільки гілки залишалися в гарячій воді довго, окріп набуває відповідний колір та запах.
Досвідчені люди знають, що на піч не потрібно лити багато рідини, через те, що гаряча пара, яка утворюється в цей момент, може навіть обпекти легені й гортань. Не дарма існує вираз — «хлюпнути на камені». Одномоментно використовують не більше 200 мл відвару або настою, але робити це можна кожні 15-20 хвилин, як тільки колишній гарячий аромат вивітриться.
Ароматна пара потрібна не лише для приємного аромату, він створює додатковий тепловий подразник, який також надає стимулювальну дію і підстьобує обмін речовин.
Сучасні громадські лазні
Устрій великих громадських лазень трохи відрізняється від традиційних домашніх. В першу чергу відвідувач вступає в хол, де може оплатити сеанс, і, якщо справа відбувається взимку, здати в гардероб верхній одяг. Часто тут же знаходиться невелике кафе або чайна з асортиментом солодощів і випічки.
Звичайно, в громадських лазнях також присутній поділ на зали по призначенню: роздягальня або передбанник, загальний зал для миття і безпосередньо парна. У таких закладах лави у мийному відділенні обов'язково зроблені з каменю чи бетону, тут не використовується дерево. Це обумовлено великою кількістю різноманітного народу, який протягом дня відвідує цей заклад і частою необхідністю мити посадкові місця.
Також в громадських лазнях обов'язково присутній гендерний поділ. В не надто великих закладах відвідування для чоловіків і жінок діляться по днях тижня. Наприклад, понеділок, середа та п'ятниця — чоловічі дні, а вівторок, четвер і п'ятниця — жіночі. У великих банних комплексах поділу по днях і годинах приймання немає, але для кожної статі надається одне крило будівлі, де передбачені всі необхідні зали, парильні та басейни.
Всі поверхні цих кімнат (стіни, підлога і стеля), за винятком парної з дерев'яною обшивкою, оброблені кахлем або скляною мозаїкою, як того вимагають санітарні норми.
У роздягальні кожному відвідувачу надається індивідуальна шафка для одягу і взуття. Це приміщення також обладнано зручними лавками для відпочинку людей, що миються. Тут же можна охолодитися в перервах між заходами в парну, випити чаю з термоса. На межі переходу між передбанником і залом для миття, на підлозі присутнянеглибока виїмка, в яку налито знезаражувальний розчин. Кожен відвідувач обов'язково повинен поставити туди ступні на кілька секунд, втім, робити це можна не знімаючи гумових капців-ляпанців.
У публічних закладах обов'язково є водопровід, з гарячою і холодною водою, яка тече з кранів. Одна зі стін відведена під душові кабіни, де відвідувач може ополоснуться до або після паріння. Часто, безпосередньо поруч з парною, присутній невеликий басейн з холодною водою, в ньому охолоджують тіла любителі гарячого пара.
Російська лазня є не тільки приміщенням, де можна змити піт та бруд, а й способом розслабитися, як ментально, так і фізично. Сторіччя практики переконують, що її відвідування позитивно відбивається на здоров'ї та самопочутті людей.
Поки немає коментарів. Будьте першим!