Кизил – лікарська рослина
Кизил здавна відомий як приваблива дикоросла і садова культура з цінними харчовими та лікувальними властивостями. У китайській та тибетській медицині, в Стародавній Греції, на території азіатських країн кизил згадується в перших медичних трактатах задовго до нашої ери. Він широко застосовувався на лікування багатьох захворювань. Причому використовувалися всі частини рослини - від коренів, кори, гілок і листя до квітів, плодів та кісточок.
У стародавніх медичних трактатах говорилося: кизил покращує і зміцнює апетит, допомагає при частому сечовипусканні, лихоманці, шумі у вухах, поперекових болях. Відвари кори та листя кизилу підвищують захисні сили організму. Відвари листя кизилу женуть жовч і сечу. Відвари кори кизилу з ячмінним борошном, при місцевому застосуванні лікують нариви. Кашка плодів кизилу, при місцевому застосуванні знеболює.
У сучасній народній медицині плоди кизилу застосовують для підвищення апетиту, як протизапальний та жарознижувальний засіб при підвищенні температури, для посилення захисних сил організму. Настій із листя кизилу використовується в народній медицині як антимікробний засіб при шлунково-кишкових розладах. М'якуш свіжих плодів прикладають у вигляді компресів на болючі місця. У китайській народній медицині кизил використовується при лікуванні туберкульозу та поперекового болю. В Америці, коріння та кору рослини застосовують як сурогат кави. Вважають, що кизил має протисудомні властивості.
Широкий спектр дії кизилу обумовлений великою кількістю біологічно активних речовин різних класів у всіх частинах рослини.
В результаті багатьох проведених фармакогностичних досліджень встановлено наявність 40 летких речовин у листі та 52 речовини в плодах кизилу, з яких загальними для листя та плодів кизилу виявилися 20 речовин - деякі вуглеводні, фурфурол, 2-метокси-4вінілфенол, евгенолова, капринова. та ліноленова кислоти. В екстракті сухого листя ідентифіковано та визначено вміст 30 сполук: 7 органічних, 5 ароматичних та 13 жирних кислот, 3 сполуки терпеноїдів, 1-гетероциклічного альдегіду, 1- похідної карбонової кислоти, а також 19 макро- та мікроелементів, 6 макроелементів. , Mg, Na, Р, Si; 13 мікроелементів – Fe, Mn, Cu, Zn, Al, Pb, Sr, Ni, Mo, Co, Cd, As, Hg. Зміст цих елементів у листі становить 5636мг/100г. Також можна відзначити велику кількість рутину як у листі, так і в кольорах кизилу – 850 мг та 1580 мг відповідно. Крім цього, листя містить незамінні амінокислоти - аргінін - 0,87%, треонін - 0,69%, валін - 0,90%, метіонін - 0,47%, ізолейцин - 0,76%, лейцин - 1,2%, фенілаланін – 0,75%, гістидин – 0,38%, лізин – 0,59%.
СО2 екстракт кісточки кизилу показав високий вміст жирних кислот, серед яких є, арахінова, ліноленова, бегенова, меристолеїнова, міристінова, гадолеїнова, пальмітолеїнова кислота, а найбільший відсоток займає лінолева і олеїнова.
Провівши огляд фармакогностичних та токсикологічних досліджень за останні два десятиліття, можна стверджувати, що інтерес до цієї рослини зростає з кожним роком.
Експериментальні дослідження на мишах показали, що екстракт плодів кизилу має антитромботичну дію, запобігає ураженням печінкової та ниркової тканини, а прийом плодівкізилу попереджає ураження тестикулярного апарату метотрексатом. Також експериментальні дослідження показали, що екстракти плодів кизилу мають нейропротективну дію, а листя кизилу - виражені імуномодулюючі властивості.
Декілька десятків клінічних досліджень підтверджують, що біологічно активні речовини плодів кизилу відіграють важливу роль у профілактиці атеросклерозу, зниженні цукру в крові, ліпідних профілів та зменшенні накопичення жиру в печінці.
Кизил має антимікробний, антипаразитний, протизапальний, антиоксидантний, протипухлинний, жовчогінний, сечогінний ефект, а також має протекторну дію на печінку, нирки та серцево-судинну систему при подагрі, ожиріння.
Плацебо-контрольовані дослідження показали, що прийом плодів кизилу має гіпоглікемічну дію, покращує глікемічний індекс у хворих на цукровий діабет II типу. Визначено протидіабетичні властивості плодів кизилу - спиртові екстракти листя кизилу мають сильнішу гіпоглікемічну дію, ніж препарат метформін.
В огляді «Терапевтичне використання та фармакологічні ефекти кизилу» читаємо: ягоди з декількох видів Cornus покращують функції печінки та нирок, мають антибактеріальні, антимікробні, антиалергічні, антигістамінні та антималярійні властивості. Результати проведених мікробіологічних досліджень показали, що екстракт листя кизилу має високу антимікробну активність щодо кокової флори, ентеробактерій та спороутворюючих бактерій та грибів у 4,7 раза більше, ніж настоянка звіробою. Він може бути використаний для лікування інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту, а його м'який діуретичний ефект дорівнює дії леспефрилу у тій же дозі. Підсумовуючи короткий огляд наукових досліджень кизилу, можна говорити про широкі перспективи використання цієї культури не тільки як лікарської ягоди, але і як ягоди недостатньо відомої пересічному споживачеві своїми цілющими властивостями. Споживання кизилу може запобігти виникненню багатьох хвороб сучасного світу, таких як авітаміноз, зниження імунітету, діабет, серцево-судинні захворювання, порушення обміну речовин та інші.
Тому, нехай ця ягода буде частим гостем на Вашому столі та несе здоров'я та зцілення Вашій родині.
Подскажите рецепты заготовки кизила на зиму. В этом году много ягод кизила, хочу запастись для долгих зимних вечеров.
Не люблю долго возиться с заготовками, делаю из ягод варенье - пятиминутку. В емкость для приготовления варенья высыпаю стакан ягод, довожу до кипения, потом стакан сахара, опять жду когда закипит, при этом постоянно помешиваю. Когда все составляющие уже отправлены в емкость даю покипеть смеси еще пять минут и закатываю в пропаренные баночки.
Расскажу, как я готовлю варенье. На килограмм ягод беру килограмм сахара. Вымытый кизил высыпаю в алюминиевую (можно стеклянную ) посуду, засыпаю сахаром, даю постоять пока ягоды пустят сок. Ставлю на огонь, довожу до кипения и отставляю до полного остывания. Делаю так три раза, потом прокипятила пять минут и закрыла в стерильные банки.