Японська технологія будівництва будинку

Японці – люди розумні, роботящі і дуже просунуті у нових технологіях. Усі вони роблять, як справжні перфекціоністи. Такий у них уже менталітет. Нам, жителям пострадянських країн до їхньої раціональності та продуманості ще дуже далеко. Але не обов'язково бути такими, як японці. Розмаїття життя та свої унікальні традиції ніхто не скасовував. Усі народи різні, і це чудово. Нехай японці залишаються перфекціоністами, а ми просто подивимося і, можливо, щось візьмемо для себе.

Прикладом технології, яка напевно зацікавить майбутніх домовласників та будівельників, є монолітне будівництво будинків у Японії. Японці роблять це дуже акуратно, раціонально та надійно. Розглянемо цю технологію докладніше.

Знімна металева опалубка

Японці будують монолітні будинки з бетону, використовуючи свою унікальну опалубку. Вона є високими і вузькими металевими щитами, які прикріплюються один до одного за допомогою спеціальних кріплень, що дозволяють після заливання і підсихання бетону легко демонтувати опалубку. Довжина щитів дорівнює висоті стель у будівлі, які ширина обумовлена ​​як зручністю монтажу, а й технічними розрахунками, з урахуванням яких збирається надійна і міцна конструкція. Крім того, невелика ширина щитів дозволяє створювати приміщення різних розмірів.

Складання металевої опалубки проводиться таким чином, щоб одразу залити весь перший поверх – з усіма приміщеннями. При цьому ширина стін невелика - приблизно 15-20 см. У дверних прорізах ставляться підпірки, щоб бетон не осадив опалубку в цих місцях. Після встановлення всіх стін кріпиться опалубка для створення міжповерхового перекриття. Вона також монтується з металевих щитів, які кладуться на спеціальні довгі балки. Загалом така опалубка є конструктором, який збирається відповідно до проекту. Це означає, що проектування таких будівель обов'язково враховує розміри щитів.

Після встановлення верхніх щитів, що утворюють перекриття, на них укладається каркас із арматури. Міцні підпірки у вигляді металевих стовпів встановлюються з певним кроком по всій площі будівлі. Це потрібно для того, щоб верхня опалубка не осіла та не прогнулась, а перекриття були рівними та міцними. Внутрішню частину щитів для стін та верхню для міжповерхового перекриття промазують спеціальним складом, що дозволяє потім легко знімати опалубку (вона не прилипає до бетону).

Після перевірки всіх стін та перекриттів металевої опалубки у вертикальній та горизонтальній площині японці заливають бетонну суміш. Вона спочатку надходить у стінові порожнечі, а потім поступово заповнює арматурний каркас перекриття. До речі, сходові марші теж заливаються одразу.

На завершальному етапі робітники вирівнюють поверхню міжповерхового перекриття, після чого залишають бетон підсихати. Коли він схопиться, щити акуратно по одному знімають. Далі перевіряють рівність стін/перекриттів і замазують щілини у стінах, які утворилися через з'єднання між собою внутрішньої та зовнішньої сторін опалубки.

   Цікава знахідка Якщо поритися в радянській літературі, то можна виявити технологію «ковзаючої опалубки», яка описана ще в 1979 році в одному з найпопулярніших журналів «Наука і життя». Вже тоді монолітне бетонне будівництво дозволяло зводити поверх на добу.

Від сучасної японської стара радянська технологія відрізняється пристроєм, матеріалами та розміром опалубки. Вона складається з вертикальних металевих куточків та горизонтально розташованих щитів із фанери. Висота щитів, що дозволяють залити один шар/рівень – 1-1,2 м. Але цей розмір не заважав майже безперервно заливати бетон на 3-3,6 м, виганяючи за добу повноцінний поверх. Таке було можливе завдяки використанню поступового підняття опалубки на домкратах. Саме тому її назвали ковзною. Вона давала можливість заливати приблизно 25 см бетонної суміші на годину.

Переваги японської технології

1.    Висока швидкість будівництва будівель. Дана технологія дозволяє дуже швидко монтувати опалубку та заливати за раз по всьому поверху. Завдяки цьому будинки будуються в рекордно короткі терміни.
2.    Можливість будувати з урахуванням майбутніх комунікацій. Технологія дає можливість заливати бетон у стіни з урахуванням необхідних отворів для комунікацій. Тобто надалі не потрібно пробивати дірки.
3.    Максимальна точність параметрів будівель. Конструктор із металевих щитів виконаний з бездоганними параметрами щитів та балок, що дозволяє будувати будівлі без «косяків».
4.    Багаторазове використання опалубки. Таку опалубку можна використовувати незліченну кількість разів, що вигідно та зручно для будівельників. Це конструктор, завдяки якому будуються різні за розмірами будинку.

   Секрет японців. Ті, хто хоча б раз заливав звичайну бетонну суміш в опалубку, напевно знає, що для отримання високої якості її потрібно ущільнювати за допомогою вібрації. Інакше готовий бетон матиме порожнечі та відрізнятиметься недостатньою міцністю (що небезпечно для монолітних будівель). Але як це зробити, коли стіни заливаються відразу на всю висоту (причому чималеньку)? Жодний вібратор не здатний ущільнити суміш у таких умовах. А весь секрет у її складі. Під час подібного будівництва японці заливають бетон, що самоущільнюється. Це важливо знати, якщо ви плануєте використати схожу технологію.

Для того щоб точно повторити японську технологію, напевно, потрібно бути японцем. Але такий підхід до будівництва може бути корисним навіть без 100% копіювання. Можливо, на основі цієї інформації наші місцеві Кулібіни придумають і втілять щось своє – унікальне, корисне та недороге. У крайньому випадку просто скористаються радянською технологією, яка згадана вище. Якщо хочете знайти її, шукайте в Мережі номер 11 журналу «Наука і життя» за 1979 рік. Стаття називається «Поверх за добу».