Нематодози
Нематодози (лат. Nematodoses) - хвороби, причиною яких є круглі черви (Nematoda).
Як і ссавці, птахи часто хворіють на нематодози. Багато з них являють серйозну небезпеку для своїх господарів.
Широко поширений аскарідіоз курей - збудник Ascaridida galli. На відміну від аскарид, види р. Ascaridida розвиваються без міграції. Аскарідіозом заражаються переважно курчата. Перші ознаки зараження гельмінтами помітні вже через тиждень. Курчата стають млявими, погано їдять, у них починається пронос. На 10-15 добу блідне гребінець і слизові оболонки. Курчата повністю втрачають апетит, пір'я стає скуйовджене, крила опущені. Дуже часто, при відсутності лікування, велике число молодняку гине.
У гусей (домашніх і диких) досить звичайним захворюванням є амідостоматоз. Збудники цього захворювання - нематоди Amidostomum апseris, локалізуються під кутикулою м'язового шлунка птахів. У місці поселення паразита кутикула відшаровується і розвивається гострий запальний процес, що супроводжується виразками стінки шлунка. У заражених птахів спостерігається сильне виснаження, втрата апетиту, задишка. При високій інтенсивності інвазії хвороба закінчується смертю господаря.
Амідостомозом хворіють гуси в будь-якому віці, але висока інтенсивність інвазії частіше спостерігається у молодняка (1-4 м.). Птахи заражаються в теплий період року на пасовищах, а також на невпорядкованих подвір’ях для вигулу, а токож в пташниках, забруднених личинками амідостомід.
Часто зустрічається у птахів і сингамоз, який провокують невеликі нематоди трьох видів роду Syngamus: S. trachea, S. skrjabinomorpha, S. merulae (Strongylata). Ці паразити мають широке коло господарів: кури, індики, фазани, гуси та багато диких птахів (горобців, голубів та воронових). Останні підтримують існування природних вогнищ захворювання.
Вогнища сингамозу, що провокуються нематодою S. trachea, реєструють в Україні, Білорусі, Краснодарському краї, Ленінградській, Московській і інших областях Росії. Вид S. skrjabinomorpha поширений в Західній Грузії, S. merulae - в країнах Західної Європи.
Статевозрілі нематоди, об'єднані в пари, локалізуються в трахеях. Зараження господаря здійснюється при заковтуванні яєць, що містять інвазійних личинок. Паразити можуть використовувати у своєму розвитку і резервуарних господарів - дощових черв'яків, в яких вони інцистуються і зберігають життєздатність до чотирьох років, наземних молюсків, деяких членистоногих і т.д. З кишечника птиці, куди вони потрапляють разом c кормом, паразити мігрують в легені по кров'яному руслу. Надалі вони переходять спочатку з альвеол в бронхи, а потім і в трахеї. У хворих птахів спостерігаються проблеми з диханням, млявість, позіхання, характерні посмикування головою і сильне виснаження. При значному скупченні паразитів частково або повністю закупорюють дихальні шляхи. Масовий розвиток паразитів іноді є причиною загибелі в пташиних господарствах.
Успішна боротьба з нематодозами домашніх тварин є найважливішим завданням сучасної ветеринарії. Як і боротьба із захворюваннями людини, вона ведеться за двома напрямками:
- лікування хворих тварин - їх дегельмінтизацію. З цією метою зараз успішно використовується велика кількість лікарських препаратів;
- другий напрямок пов'язаний з розробкою і строгим дотриманням санітарно-профілактичних заходів. Основна їх мета - створення умов, при якому здійснення нормального циклу розвитку паразита стає неможливим. Це й ізоляція тварини від джерела зараження (яєць, личинок, проміжних господарів), ліквідація природних вогнищ, своєчасне виявлення нових спалахів захворювань та їх придушення, оздоровлення місць утримання і випасання тварин.
Поки немає коментарів. Будьте першим!