Аскаридоз - це найпоширеніше гельміньне захворювання
Аскаридоз (Ascaridosis) - захворювання, причиною якого є інвазія нематоди Ascaris lumbricoides. Аскаридоз - це найпоширеніше гельміньне захворювання, трапляється майже в усіх районах земної кулі. Від 0,8 до 1,2 мільярдів людей у всьому світі хворіють на аскаридоз.
Гельмінт не має органів прикріплення, вільно рухається по кишківнику серед харчових мас. Тіло веретеноподібне. Розміри самиць сягає 40-44 см завдовжки, самців — 12-25 см. У самця задній кінець тіла загнутий на черевний бік. Ротовий отвір оточений трьома губами. У передній половині тіла самок міститься невеличка перетяжка, на вентральній стороні якої є статевий отвір.
Аскариди - геогельмінти. Статевозрілі самці і самки живуть у кишечнику людини. Запліднені самки відкладають яйця, що під час випорожнення виходять назовні. Яйця вкриті товстою оболонкою, тому легко витримують висихання й інші несприятливі умови, поверхня їх бугриста, легко чіпляється за різні предмети. У навколишньому середовищі яйця можуть зберігатися до 7 років і більше (при цьому також зберігають свою патогенність). Весь цикл розвитку, як в усіх геогельмінтів, відбувається в одному хазяїні. Для їх розвитку необхідна оптимальна температура (12˚С-40˚С), вологість, доступ кисню. У середині яйця формується личинка. Яйця розносяться у середовищі разом з пилом, водою, або за допомогою мух.
Аскаридозом хворіють тільки люди. Природно, що і заразитися ним можна тільки від людини. Для масового зараження людей в помірних широтах характерна літньо-осіння сезонність, коли в грунті накопичується найбільша кількість інвазивних яєць і зростає ризик зараження населення. У жителів сільської місцевості і дітей аскаридоз зустрічається частіше, ніж у міських жителів і дорослих. Жителі великих впорядкованих міст, де формування ґрунтових осередків аскаридозу неможливо, заражаються в літній період в сільській місцевості або через завезені на ринок овочі, ягоди, зелень. Зараження відбувається при проковтуванні інвазійних яєць з немитими овочами, фруктами, з брудними руками. У кишечнику з яйця входить личинка, яка проникає в слизову кишечника в кровоносні судини і з кров'ю мігрує організмом людини. Шлях міграції: кишечник - печінка - серце - легені. Для розвитку личинкам аскариди необхідний вільний кисень. Вони руйнують кровоносні капіляри і проникають в альвеоли, де ростуть і дворазово линяють. Далі потрапляють у бронхіоли, бронхи, трахею, гортань і ротову порожнину. Зі слиною личинки повторно заковтуються, потрапляють в тонкий кишечник і перетворюються на статевозрілі форми. Міграція триває близько двох тижнів. Загальна тривалість розвитку аскариди від моменту зараження до статевої зрілості - 70-75 днів.
Виділяють дві клінічні стадії хвороби - ранню (міграційну) і пізню (кишкову). Симптоми аскаридозу на ранній стадії часто відсутні. При клінічно вираженій формі на 2-3-й день після зараження з'являються такі симптоми аскаридозу, як нездужання, слабкість, утруднене дихання, кашель. Спостерігаються висипання на шкірі у вигляді кропивниці, сверблячки, можливе збільшення селезінки і печінки. Більш характерний симптомокомплекс ураження легень з утворенням транзиторних інфільтратів, що визначаються рентгенологічно, і еозінофілів крові (синдром Леффлера). У цих випадках з'являються сухий кашель, іноді з мокротою з домішками крові, задишка, біль у грудях, відчуття задухи. У легенях прослуховуються сухі і вологі хрипи.
Для кишкової стадії аскаридозу характерні головний біль, біль у животі, завороти кишок, механічне ушкодження стінки кишки, формування патологічних кишкових рефлексів внаслідок постійного подразнення стінок кишечника. Аскариди поглинають поживні речовини, спричиняючи розвиток гіповітамінозів, виснаження організма. При аскаридозі можливі ускладнення - непрохідність кишечника. Описані випадки позакишкової (атипової) локалізації аскарид, що пов’язано з їх високою рухливістю. Найчастіше аскариди проникають у печінку викликаючи абсцеси і механічну жовтяницю в наслідок закупорки жовчних шляхів. Описані випадки виявлення аскарид у лобних пазухах, порожнині середнього вуха, гортані та ін.
У дітей в ранній стадії аскаридозу може розвинутися пневмонія, при інтенсивній інвазії - важка інтоксикація. Знижується маса тіла, діти стають примхливими, розсіяними, можливі епілептичні напади, менінгіт, синдром Меньєра, при аналізі крові може бути виявлена анемія, еозинофілія.
При кишковій стадії аскаридозу дитина може скаржитися на болі в животі і нудоту, стає нервовою і швидко втомлюється. Ще у дитини може виникати блювота і головний біль. Так само для цієї стадії захворювання характерні запори і проноси. Якщо гельмінт потрапляє в око дитини, виникає світлобоязнь і біль в очах, зіниці розширюються. Іноді спостерігаються порушення з боку центральної нервової системи: істерики, безсоння, нічні страхи і кошмари. Захворювання може супроводжуватися виникненням малокров'я, бронхіту, зниженням тиску. За час паразитування одного покоління гельмінтів в організмі дитини, аскариди здатні завдати різним органам і системам величезний шкоду, викликати важкі ускладнення і в деяких випадках призвести до летального результату.
Досить часто до аскаридозу приєднується бактеріальна інфекція. Це супроводжується високою температурою. Вторинна інфекція веде до абсцессу в печінці і жовчному міхурі. Надзвичайно небезпечним є потрапляння аскарид в жовчні протоки.
Симптомами цього процесу є дуже сильні болі, які не знімають знеболюючі препарати, а також важка блювота. Іноді в блювотній масі можна помітити червів аскарид. Можливі при аскаридозі такі ускладнення як зараження крові, а ще перитоніт (запалення черевної порожнини). Причиною цього також є вторинна бактеріальна інфекція. Не буде зайвим нагадати, що на першій стадії у дитини, схильної до алергії, продукти життєдіяльності цих личинок можуть викликати алергію по всьому організму. Найнебезпечнішим ускладненням є потрапляння гельмінтів у дихальні шляхи. В такому випадку настає задуха, що може призвести до летального результату.
Як виявити присутність гельмінта в організмі?
Зазвичай застосовують метод лабораторної діагностики - виявлення личинок у мокротинні (ларвоскопія) на легеневій стадії хвороби; овоскопія фекалій (яйця у фекаліях можуть бути відсутні, якщо в кишківнику паразитують тільки самці, або статево не зрілі аскариди), серологічні реакції.
Головною профілактикою даного захворювання є особиста гігієна - миття з милом рук перед вживанням їжі.
Овочі та ягоди, які споживають сирими, рекомендується піддавати термічній обробці. Стосовно безпеки населення - санітарний благоустрій населених пунктів, знезараження людських фекалій, охорона ґрунту від фекального забруднення, обробка дитячих та спортивних майданчиків, боротьба з мухами, тарганами. У районах, де заражено понад 20% населення, рекомендується періодичне лікування всіх жителів. Повторне зараження також цілком імовірне. При лікуванні дитини антигельмінтні препарати призначаються всім членам сім'ї. Робиться це як з метою профілактики аскаридоза, так і з метою запобігання поширенню захворювання. Вакцини від аскаридозу не існує.
Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує лікування препаратами альбендазол, мебендазол, левамізол або пірантел. Інші ефективні засоби включають трібендімідін і нітазоксанід. Не рекомендується здобрювати городи і ягідники свіжими людськими фекаліями і випорожненнями свиней.
Пока нет комментариев. Будьте первым!