Паразитарні хвороби котів та собак

Паразитарні захворювання котів

Паразитарні захворювання котів, собак (у тому числі й інших тварин) поділяють на групи, залежно від локалізації паразитичного організма. Розрізняють ектопаразитів - всі паразити, що живуть на поверхні тіла тварини, до них відносяться - іксодові кліщі, блохи, воші, волосоїди; ендопаразити - паразити, що локалізуються у внутрішніх органах, в тому числі і в клітинах тварини. Серед ендопаразитів розрізняють - внутрішньопорожнинних, що паразитують в просвіті внутрішніх органів, тканинних паразитів, які уражують м'язову, нервову, сполучну тканину і лімфу; внутрішньоклітинних - паразитують в клітинах організму. Розглянемо найпоширеніші групи захворювань, а токож методи боротьби та їх профілактики.

До групи ектопаразитів, які становлять небезпеку для пухнастих улюбленців, належать кліщі. Зокрема іксодові кліщі – спеціалізовані кровососи (у тому числі й ектопаразити), відомі як специфічні переносники збудників багатьох протозойних (піроплазмози, або бабезіози), вірусних і бактеріальних (хвороба Лайма) хвороб з природною осередкованістю.

Піроплазмоз (або бабезіоз) - сезонні захворювання собак, спричинені кров'яними паразитами роду Babesia (найпростіші). Собаки є головними проміжними господарями цих паразитичних організмів (в тілі собаки відбувається незстатеве розмноження паразита). Піроплазмозом хворіють також лисиці, шакали, вовки, єнотовидні собаки та інші представники сімейства собачих (близько 10 видів). Собаки інфікуються при укусі кліща. Хворіють собаки всіх порід і вікових груп. Більш сприйнятливі і важче хворіють цуценята, молоді та породисті тварини. Дорослі собаки старше 4 років переносять захворювання легше. Інкубаційний період може тривати від 2 днів до 2 тижнів. Потрапляючи зі слиною кліща в кров собаки, піроплазми починають активно розмножуватися в еритроцитах, викликаючи їх руйнування. Крім того, продукти життєдіяльності піроплазми токсичні для організму. Якщо тварина вчасно не отримає специфічного лікування, може загинути протягом 4-5 днів з моменту перших клінічних ознак. Розрізняють гострий та хронічний перебіг хвороби. При гострому прояві хвороби у собаки підвищується температура, зникає апетит, слизові оболонки змінюють колір - від блідо-рожевого на початку, до багряного на 4-5 день, помутніння очей, тварині стає складно пересуватись, може виникнути блювання з домішками крові та частий, рідкий стул. Якщо собака раніше хворіла на піролазмоз, або має міцний імунітет, вона може захворіти на хронічну його форму. Перші ознаки, як правило, з'являються після видалення першого кліща, наповненого кров'ю. У перші дні інфікування у тварини підвищується температура, а на третій температура нормалізується, тварина стає в'ялою, знижується апетит. Хвороба може тривати до 6 тижнів. Для виявлення піроплазмозу необхідно провести аналіз крові на наявність піроплазми. Лікування є комплексним та призначається ветеринарним лікарем, інколи необхідним є переливання крові.

Хвороба Лайма, або бореліоз, є інфекційним захворюванням, що передається через укуси членистоногих, найчастіше кліщів і мух-кровососок. Збудником хвороби є спірохета borrelia, невелика бактерія звивистої форми. Підступність цієї бактерії в тому, що вона здатна проникати в середину клітини і зберігатися там в стані спокою, а в певний момент покинути клітину і почати розмножуватися. Як правило, зараження відбувається в лісовій і лісостеповій зоні. Резервуаром бактерії в природному середовищі є миші, щури та інші гризуни, їжаки, копитні. Хворіють хворобою Лайма не тільки собаки, а й інші домашні тварини (велика і дрібна рогата худоба), а також людина. Збудник інфекції потрапляє в кров собаки зі слиною комахи або кліща. Інкубаційний період після проникнення збудника в організм триває 1-2, іноді до 6 місяців. Захворювання небезпечне тим, що може протікати непомітно, без явних симптомів, набуваючи хронічної форми з періодичними рецидивами. Виділяють гостру (триває до 3 місяців), помірну (3-6 місяців), хронічну форму захворювання (більше 6 місяців). Як правило, у 80% собак відзначається безсимптомна форма бореліозу. У такому випадку через досить довгий проміжок часу після укусу у тварини з'являється кульгавість, не пов'язана з фізичним навантаженням, іноді помилково діагностуються як звичайний артрит. Ознаки захворювання зникають і не турбують тварину. Відсутність лікування призводить до серйозних порушень в середині суглобів, що загрожує остеопорозом. Середня тривалість захворювання - 4 роки. Окрім кульгавості, у тварини можуть відзначатися такі симптоми: млявість, втрата апетиту, періодичне підвищення температури, втрата маси, неприємні відчуття під час грумінгу та погладжувань, спричинені болем у м'язах, запалення лімфатичних вузлів. При обстеженні можуть бути виявлені патологічні зміни у нирках, печінці, серці. Можуть бути уражені нервова система та органи зору. Виявлення хвороби можливе виключно лабораторним методом - аналізом крові та суглобової рідини.

Лікування проводиться антибіотиками, часто застосовують декілька, як правило, курс необхідно повторити через визначений період часу.

Блохи легко оселяються навіть у доглянутого пса чи кота завдяки своїй стрибучості. З одного до іншого місця локалізації ці дрібні членистоногі долають більше 30 см як в довжину, так і в висоту. У зв'язку з цим чотириногий друг може заразитися в будь-яких ситуаціях. Часто поява кровососів відбувається у період відвідування місць громадського вигулу. Заражені тварини струшують з шерсті яйця і личинки на траву, листя, на землю, звідки потім легко пристають до волосків інших хазяїв. Блохами можна заразитись після спілкування з іншими тваринами. Основні переносники бліх - собаки, коти, гризуни. Навіть просте обнюхування або перебування поруч може бути достатнім для зараження блохами, а в разі групових скупчень вірогідність передачі стає в кілька разів вищою. Заразитися блохами тварина може і в результаті контакту з людьми, блохи можуть пересуватися на верхньому одязі і взутті людини. Також тварина може підчепити бліх після відвідин зараженого приміщення. Якщо блохи проникли в будинок на живу істоту, вони починають швидко розмножуватися, можуть перебувати на м'яких меблях і килимових покриттях. Потім кровопивці обов'язково будуть перестрибувати на інших мешканців в пошуках їжі.

Небезпека від бліх заключається у тому, що перш за все ці кровососи є джерелом шкіряного подразнення. Від множинних укусів починається сверблячка, з'являються дерматити та алергічні реакції. Чотириногому постійно свербить, він може проявляти агресію, від тривалого стресу можуть з'явитися порушення нервової системи. Тварина розчісує себе до сильних ран, які важко вилікувати. Важкими наслідками появи бліх у собак та котів вважаються хвороби, які кровососи переносять з однієї тварини на іншу. До них відносяться: сальмонельоз, чумка, сибірська виразка, енцефаліт, бруцельоз, черевний тиф, дипілідіоз, гельмінтози, туберкульоз.

Ознаки, які вказуть на наявність бліх у кота чи собаки є часте почісування, спричинене сильним свербежем, почервоніння шкіри, випідання шерсті, алергія, перші ознаки анемії. Виявити бліх легко під час купання тварини, як правило, комахи скупчуються на голові тварини, уникаючи контакту з водою. Під час вичісування тварин можна помітити дрібні цятки на шерсті та зубцях гребінця.

Як правило, позбавитись бліх можна тільки застосовуючи цілий комплекс заходів: обробка всіх приміщень, будки, вольєру хімічними або іншими спеціальними засобами, застосувати препарат від бліх для собак та котів відповідно до віку, маси і особливостей здоров'я. Якщо виникнуть ускладнення, то варто звернутися за рекомендаціями до ветеринарного лікаря. На час обробки обмежити контакт зараженої тварини з членами сім'ї та іншими домашніми тваринами.

Воші і волосоїди - кровосисні ектопаразити, у собак це Тrіchоdесtеs canis, які також переносять збудників інфекційних хвороб, викликають дерматити, алергійні реакції, свербіж у тварин та специфічне захворювання - дипілідіоз. Волосоїди передаються при прямому контакті, а також через предмети догляду, підстилку. Поширенню сприяють антисанітарні умови утримання тварин. При уважному огляді зараженої собаки можна побачити яйця та личинки паразитів - білі дрібні частинки, схожі на зернята, приклеєні до шерсті. За інтенсивного зараження у цуценят та собак дрібних порід може розвинутися анемія, що може призвести до загибелі тварини. Методи боротьби з вошами та волосоїдами включають як застосування препаратів для обробки шерсті та шкірних покривів тварини, а також обробку приміщень утримання та дотримання карантину.

Токсоплазмоз - захворювання, яке характеризується ураженням нервової системи, міокарда та очей, лімфаденопатією. Збудник – Toxoplasma gondii. Джерело інвазії – різні види (понад 180) домашніх і диких ссавців (коти, собаки, кролі, травоїдні, гризуни тощо) і птахів. Життєвий цикл паразита проходить зі зміною двох хазяїв: нестатеве розмноження – в клітинах різних тканин багатьох видів теплокровних тварин і людини, а статеве – в епітелії кишечника представників родини Котячі. Це захворювання небезпечне також і для людини. Людина може заразитися при вживанні недостатньо термічно обробленого м’яса інвазованих тварин, або ооцистами від тварин родини Котячі. Отримати таке захворювання можно просто погладивши кота.

В організм кішки збудник найчастіше потрапляє внаслідок поїдання мишей, рідше птахів, у яких паразити концентруються в тканинних цистахінцистуються в різних органах і тканинах. Стадії токсоплазмозу у кішок: підгостра - протікає захворюваня без виражених симптомів; гостра - має виражені загальні симптоми; хронічна - збудники перебувають у різних органах тварини, перебіг захворювання характеризується періодичними загостреннями. Ступінь вираженості симптомів залежить від багатьох факторів, але частіше захворювання проявляється як ознаки ГРВІ або харчової інтоксикації. У кішок може спостерігатись виділення з носа, почервоніння очей, слабкість, діарея і втрата маси. У важких випадках можливе ураження центральної нерової системи. Визначити захворювання можна шляхом аналізу крові на підставі серологічних, ПЛР досліджень та інших методів лабораторної діагностики, використовують ІФА - імуноферментний аналіз.

Токсполазмоз у кішок важко піддається лікуванню, оскільки збудник ізолюється в захисних вакуолях. Для лікування токсоплазмозу ветеринарний лікар може призначити антибіотики, засоби для гальмування розвитку ооцист, протизапальні препарати і препарати для симптоматичного лікування.

В якості профілактики необхідно проводити дезінфекцію в місці проживання кішки, раз на рік проводити ІФА або ПЛР-діагностику. Ці прості методи дозволять вам убезпечити не тільки домашнього улюбленця, а й усю родину.

Вісцеральний лейшманіоз (середземноморсько-азійський, кала-азар). Резервуаром Leishmania donovani є людина, собаки і коти. Зокрема, в Андалузії цим паразитом інфіковано біля 42 % собак, а на Сицилії – майже 80 %. Він виявлений також у коней, овець, лисиць, білок та інших гризунів. В клітинах органів хребетних і людини (селезінка, печінка, лімфовузли, легені, кістковий мозок тощо) паразит розмножується вегетативно на амастиготній стадії (клітина позбавлена джгутика). Прогноз захворювання несприятливий. Захворювання діагностується за такими ознаками: симетрична втрата шерсті та утворення лупи (у близько 60 % випадків розвивається переважно у тварин з нормальною імунною системою), шерсть випадає спочатку на голові, а потім і на інших частинах тіла, запалення шкіри та виразки над кістковими виступами, на кінчику хвоста, вухах, біля шкіри над слизовими оболонками, утворюються вузликів у шкірі. На початковій стадії захворювання спостерігаються загальна слабкість, зниження апетиту, мала рухливість, невелике збільшення селезінки, ущільнення та збільшення печінки. Пізніше до перерахованих симптомів додається тахікардія, зниження артеріального тиску. Шкіра тварини набуває блідого кольору з темним відтінком.

Загальна профілактика полягає в ранньому виявленні, ізоляції, госпіталізації і ветеринарному лікуванні хворих. Оскільки дане захворювання переноситься кровосисними двокрилими, важливо запобігати укусам, застосовуючи репеленти за засоби індивідуального захисту.

Ізоспороз у собак і кішок - захворювання, що супроводжується ураженням тонкого кишечника найпростішими з роду Isospora, широко поширеними в природі. У 90% випадків хвороба діагностується у молодих особин (від 1 до 6 місяців). У дорослих тварин ізоспори знаходяться в організмі і зазвичай ніяк себе не проявляють. У цуценят і кошенят до місяця великий відсоток летальних випадків, якщо не надати вчасно ветеринарну допомогу.

Зараження відбувається аліментарним шляхом: найпростіші потрапляють в кишечник тварини разом із забрудненою водою або їжею. Паразити, проникаючи в епітеліальні клітини, розмножуються шляхом поділу, утворюючи ооцисти. Це призводить до пошкодження кишечника, порушуються процеси всмоктування рідини і поживних речовин, розвивається діарейний синдром із раптовими болями в животі. Клінічна картина ізоспорозу характеризується симптомами ентериту. Інкубаційний період триває від 5 до 7-10 днів. Захворювання починається з підвищення температури тіла і лихоманки, яка може тривати протягом тижня. В цей же час розвивається діарея. Можлива блювота. В основному захворювання протікає гостро, одужання настає приблизно через 7-20 днів. Виявляють захворювання методом аналізу фекалій з метою виявлення ооцист. Також з метою діагностування застосовують дуоденальне зондування і біопсію тонкої кишки.

Після виявлення ізоспорозу у собак і кішок ветеринарним лікарем призначається лікування, що може включати сульфаніламідні препарати, нітрофурани, кокцидіостатики разом з антибіотиками (наприклад, Бісептол). Важливо паралельно провести дегельмінтизацію, поліпшити умови утримання тварини. Годувати вихованця необхідно продуктами, які легко перетравлюються, але в той же час потрібно виключити переїдання. Також важливо в період проведення лікувальних заходів регулярно міняти воду, чистити підстилку, обробляти іграшки, підлогу і посуд гарячою водою.

Важливо дотримуватися і профілактичних заходів, головним чином - підтримувати чистоту в місці утримання тварини.

Дуже розповсюдженими паразитарними захворюваннями у котів та собак є гельмінтози, тобто зараження гельмінтами (глистами). Гельмінти - це внутрішні паразити (ендопаразити), що можуть лакалізуватися у різних органах тварини. Паразити можуть проникати в органи травного тракту (шлунок, кишечник, печінка), органи дихання (трахея, легені), кровоносні судини і серце, в підшкірні тканини, головний мозок, очі і інші органи.

Серед гельмінтів, що паразитують у кішок та собак є представники круглих (нематоди), стрічкових (цестоди) і плоских (трематоди) червів. Основними кишковими паразитами у домашніх кішок і собак є нематоди (Toxocara, Ancylostoma, Trichuris) і цестоди (Dipilidium, Taenia, Echinococcus, Diphyllobothrium latum).

Гельмінти широко розповсюджені. Цьому багато в чому сприяє велика кількість бездомних тварин, які є резервуаром паразитів, а також висока стійкість паразитів і специфічність їх життєвого циклу. Для зараження одними глистами тварині достатньо проковтнути яйця паразита, які можуть бути в вуличному бруді, пилу, на одязі та взутті людини . Для зараження іншими - обов'язкова наявність проміжного господаря, що містить паразита. У ролі проміжних господарів виступають кровосисні членистоногі, миші та інші дрібні гризуни, риби, сільськогосподарські тварини (корови, вівці, свині).

Основними симптомами гельмінтозів у тварин є: наявність глистів і їх личинок в калі; поява в калових масах крові, запор або діарея; свербіж в області анального отвору (тварина починає їздити на попі, бігає за хвостом); надмірний апетит зі збереженням або навіть зі зниженням маси тіла; розчісування по тілу не алергійного походження; підвищена сльозотеча, випадання третьої повіки. Слід зазначити, що симптоми гельмінтозів у кішок аналогічні собачим. Однак у останніх можна не помітити наявність глистів або крові в калі. Тому ознаки глистів у собак, на які найчастіше звертають увагу власники, - це блювота (з піною або навіть хробаками при сильному зараженні), свербіж навколо анального отвору (собака їздить на попі, кусає задній прохід), посилення апетиту (собака при цьому худне або не набирає масу).

Вік, з якого ветеринари радять починати профілактику глистів у кошенят і цуценят - 3 тижні. Далі при візуалізації гельмінтів в калових масах повторити через 14 днів. Наступна прогін глистів - в 6 місяців після зміни зубів і далі в рік або перед вакцинацією за 10-14 днів.

Профілактику глистів у кішок і собак проводять наступним чином: глисти у домашньої кішки, яка харчується сухими і вологими кормами, проганяються 2 рази на рік, восени і навесні; якщо кішка гуляє на вулиці і / або харчується домашньою або сирою їжею, то глистогонні препарати потрібно застосовувати 4 рази на рік (кожні три місяці). Профілактика глистів у собак зазвичай проводиться 4 рази на рік (кожні три місяці) враховуючи регулярність вигулу на вулиці та харчування домашньою, або сирою їжею. Якщо ваша собака проживає вдома без вигулу і харчується сухими і вологими кормами, то проганяти глистів у неї необхідно 2 рази на рік, восени і навесні. Слід пам'ятати, що якщо у вас кілька домашніх тварин, і в одного з них діагностовано гельмінтоз, то в цілях профілактики необхідно провести дегельмінтизацію всіх домашніх тварин.

Протипаразитарні препарати широкого спектра дії найкраще підходять для профілактичної дегельмінтизації, оскільки борються з декількома видами глистів одночасно.