Представники світу тварин названі на честь персонажів "Гаррі Поттера"

Представники світу тварин

Напевно, в цілому світі немає жодного, хто б не був знайомий з історією про Гаррі Поттера, авторкою якої є британська письменниця, сценарист і кінопродюсер Джоан Роулінг. Її книги отримали світове визнання, були відзначеній безлічі нагород і вийшли тиражем більш ніж 400 000 000 примірників! Серія книг про Гаррі Поттера очолила список найпродаваніших романів в історії та була екранізована в серії однойменних фільмів, над продюсуванням і створенням сценарію до яких працювала сама письменниця. Тож не дивно, що і серед науковців знайшлися шанувальники творчості цієї талановитої письменниці! У 2006 році на честь письменниці був названий Астероїд (43844) Роулінг, а іменами героїв її творів стали називати нові для науки види.

Очолює наш список дивовижних істот, названих на честь чарівних представників світу Гаррі Потерра, незвичайний і не менш чарівний павук Eriovixia gryffindori (Ahmed, Khalap & Sumukha, 2016) з родини павуків-колопрядів (Araneidae), що мешкає в Індії. Цей неймовірний з усіх боків павук був включений до списку Десяти найдивовижніших видів 2017 року, що публікується Міжнародним інститутом дослідження видів.

Вид отримав назву на честь мага та одного зі співзасновників Школи чародійств «Гогвортс» – Ґодрика Ґрифіндора, а саме його капелюха, який розподіляв юних чарівників по факультетах. У E. gryffindori черевце разюче нагадує чарівний головний убір видатного чаклуна.

E. gryffindori – крихітний павучок, завдовжки менше 1 см, буро-сірого кольору і швидше нагадує сухий листок, а не живу істоту. Такий дивний вигляд допомагає членистоногому залишатися непомітним на фоні листя. Ці павуки потайливі та нічні хижаки. До речі, павук Ґрифіндор не єдиний у своєму роді, хто володіє незвичайною зовнішністю. Його найближчі родичі також вирізняються своїм незвичним зовнішнім виглядом, як, наприклад, Eriovixia pseudo centrodes (Bösenberg & Strand, 1906).

Іменем ще одного з чотирьох засновників Школи чародійства «Гогвортс», а саме Салазара Слизерина – могутнього чаклуна, який захоплювався Темної магією і був відомий як затятий борець за чистоту крові Чарівного Товариства, була названа... гадюка! Вибір науковців очевидний – символом факультету Слизерина була срібна змія на зеленому тлі, до того ж Салазар володів парселмовою, тобто розумів змій та сам говорив по-зміїному.

Trimeresurus salazar (Mirza et al., 2020) – гадюка Салазара – вид отруйних змій з роду Куфія, що належить до родини гадюкових. Вид мешкає в низинах західної частини Аруначал-Прадеш, Індія. У T. salazar темно-зелена голова з жовтувато-зеленими спинними лусочками по всьому тілі. Самці відрізняються від самок червоно-оранжевим хвостом. Відмінною рисою виду є оранжево-червона смуга, яка простягається від нижньої межі очей до задньої частини голови у самців. Через людську діяльність вид опинився під загрозою зникнення.

На честь викладача зілляваріння та захисту від темних сил Северуса Снейпа, такого суперечливого, але все-таки позитивного персонажа, у 2017 році вченими був названий Гуамський краб. Harryplax severus (Mendoza & Ng 2017) – єдиний представник роду Harryplax, зустрічається тільки в прибережних рештках коралів. Краб жовтого кольору, розміром 7,9 мм на 5,6 мм був вперше знайдений в 1998 році, але опис виду побачив світ аж у 2017-му. Родову назву присвоєно на честь вченого і колекціонера Гаррі Конлі, який вперше виявив цей вид, але, на жаль, не дожив до моменту, коли той був визнаний унікальним. Один з дослідників пізніше сказав, що Конлі «мав виняткові здібності робити рідкісні та цікаві знахідки, ніби він робив це за допомогою магії».

Великий шанувальник Поттеріани, новозеландський початківець ентомолог і аспірант Оклендського університету – Том Сондерс, виявив на околиці передмістя західного Окленда осу невідомого науці виду. Том під керівництвом свого наставника Даррена Уорда з Manaaki Whenua Landcare Research, назвав рід особливого виду ос – Lusius. Це ім'я належить вигаданому персонажу з роману «Гаррі Поттер» - Люціусу Мелфою, батькові Драко Мелфоя, який протягом усього серіалу постає перед читачем/глядачем як слизький тип, який весь час затіває змову проти Поттера та його союзників, а також діє від імені того, кого не можна називати – Волан-де-Морта.

Як пізніше сказав сам Том: «Оси нагадали мені персонажа з Гаррі Поттера Луціуса Мелфоя, бо його світле волосся дуже схоже на основне забарвлення їхніх тіл. Також я згадав про те, що люди часто негативно ставляться до ос, і це навіяло асоціацію з серіалом про Гаррі Поттера, де всі знають, що Луціус Мелфой – це величезний лиходій, і всі його ненавидять. Але в кінці серіалу йому прощають всі злочини, тому що він виходить з числа смертежерів та інших злих чарівників». Тому сподобалася ідея пов'язана зі спокутою книжкового персонажа і він вирішив використати її для поліпшення репутації ос, які часто сприймаються негативно. Ідея виявилася вдалою, це привернуло увагу до дослідження, а ім'я оси Lusius malfoyi прозвучало у ЗМІ з усього світу. «Домінуючим уявленням про ос є те, що оси погані, вони жалять людей, і тому вони небезпечні, - сказав Сондерс, - але якщо уважно подивитися на різноманітність ос по всьому світу, ви виявите лише крихітну частку – менш як 1% шкідників і тих, які доставляють справжні проблеми. Я хочу, щоб люди розуміли, що лише крихітна частина з осиного сімейства шкідлива для людей. Переважна більшість ос, навпаки, грають дуже важливу роль в екосистемах, в яких живуть».

L. malfoyi відрізняється від інших ос в Новій Зеландії блідим забарвленням, і це єдиний представник роду Lusius, виявлений в Австралазійскому регіоні. Оси L. malfoyi – паразитоїди, тобто для відкладання яєць і подальшого розвитку личинок їм необхідно використовувати тіло інших комах. У них є дві пари справжніх крил, характерна вузька осина талія, і, що важливо, вони не здатні вжалити людину. Голова оси оснащена характерними довгими антенами, які є важливим чутливим органом і використовуються для вловлювання хімічних речовин, що надходять від потенційної жертви.

«Оси-паразітоіди, як відомо, дуже важливі для збереження балансу в природі, - каже Том, - це ключові види, які чинять непропорційно великий вплив на свою екосистему. Якщо ви їх приберете – ви неодмінно помітите їх відсутність. Причина, через яку оси-паразитоїди є невід'ємною частиною будь-якої екосистеми полягає в тому, що вони мають дуже тісний зв'язок зі своїми жертвами-господарями». Оси-паразитоїди в природі регулюють чисельність популяцій нерідко шкідливих видів комах, а також є перспективними біологічними агентами у боротьбі зі шкідниками сільськогосподарських культур.

І завершує наш список страхітливий вихованець Рубеуса Гегріда, викладача догляду за магічними істотами та лісничий в Школі чародійства «Гогвортс», павук-акромантул Арагог. Його Гегрід потай від усіх ростив, коли навчався в Гогвортсі на третьому курсі. Після деяких подій Гегрід відпустив павука в Заборонений ліс, де той виріс до розмірів невеликого слона, заснував власну колонію акромантулів і пізніше помер від старості.

Так от, у 2017 році арахнологи Антон Надольний (Севастополь, Інститут морських біологічних досліджень імені О.О. Ковалевського) і Аліреза Замані (Тегеранський університет, Тегеран, Іран) по єдиному примірнику самки описали новий для науки вид павуків Lycosa aragogi (Nadolny & Zamani 2017). Вид отримав назву, як ви здогадалися, на честь казкового Арагога. Новий вид, ясна річ, значно менше свого чарівного прототипу, але все-таки досить великий як для звичайного павука – тіло самки понад 2,6 см завдовжки та це не враховуючи ніг. Забарвлення павуків переважно сіре, або чорне зі світлими мітками.

Вид був виявлений тільки в південно-східній провінції Керман (Іран), на висоті близько 2300 м. Павуки Арагоги мешкають в нірках в гірській місцевості серед посухостійкої рослинності. Загальна назва павуків родини, що включає L. aragogi – павуки-вовки. До речі, саме павуки-вовки послужили прототипом для створення фентезійного образу акромантула Арагога.