В даний час використання імбиру в лікувальних цілях, в першу чергу, для підвищення імунітету, на піку популярності через пандемію ковіда, що буяє в усьому світі. При слові «імбир» в пам'яті виникає образ короткого, товстенького, соковитого кореня жовтуватого кольору й химерної конфігурації, що славиться своїми кулінарними та лікувальними властивостями. І не всі любителі цього сирого або переробленого кореневища (корінь імбиру насправді є кореневищем) знають про існування його близького родича з науковою назвою – Зингібер Міоген (Zingiber mioga). У побуті його частіше називають просто «міога» або «японським імбиром», а в країнах природного зростання – Японії та Південній Кореї, мёгой, гірським імбиром, танцюючим журавлем.
Опис та особливості міоги
Міога – багаторічна трав'яниста рослина з роду Імбир (Zingiber) сімейства Імбирні (Zingiberaceae), є дуже декоративною й поживною рослиною, до того ж самої морозостійкої (до -23о С) з усіх видів імбиру. У природі воліє рости у вологих гірських долинах південної зони Східної Азії. Висота рослини досягає 40 – 100 см. Кореневище у неї жовтувате, перетинчасте. Листова пластинка довга, ланцетно-еліптична або лінійно-ланцетна, 20 – 37 × 4 – 6 см, гола або трохи волосиста, на вершині тонка, загострена. Листя з'являються навесні й зберігають декоративність весь період вегетації.
Суцвіття, що виростають з кореневищ, еліпсовидні, висотою 5 – 7 см. Квітконос, всередині якого до цвітіння буває від 3 до 12 бутонів, досягає 17 см у висоту. Оцвітини червонувато-зелені з пурпуровими жилками, еліптичні. Чашечка 2,5 – 3 см. Трубка віночка довша за неї, частки жовтуваті, ланцетні, 2,7 – 3 см × 7 мм. Плід сферичної форми, м’ясиста оболонка всередині червоного кольору. Насіння чорне. Розмноження здійснюється в основному вегетативним способом – підземними пагонами.
Дуже рідко плодоносить при літніх високих температурах. Урожайність настає з першого року зростання. Збір пагонів проводять навесні, а бутонів – в кінці літа або восени, коли з кореневищ (візуально – прямо з ґрунту) з'являються квітконоси. Після цвітіння міога поступово переходить в стан спокою й скидає всю надземну частину. З настанням весняного тепла, рослина знову відростає з кореня. Запилюється самостійно. Має високу стійкість до хвороб і шкідників.
Вирощування та догляд за міогою
Міога дуже стійка й невибаглива рослина, тому вирощувати її – легко. Завдяки досить високій морозостійкості, міогу можна успішно культивувати в наших краях на садових ділянках, а також у вазонах. Вона любить помірний, без заболочування, полив, добре росте в півтіні, на добре дренованих, родючих, з нейтральним РН ґрунті. Місце з відкритим сонцем їй не підходить – листя починає «горіти». Міога вміє придушувати більшість бур'янів на ділянці свого зростання. На початку вересня її гарні квіти можна побачити на рівні землі – вони схожі на квіти орхідеї.
У відкритому ґрунті корінці рослин висаджують на відстані 1 – 1,5 між собою. Міога стрімко розростається й колонізує вільний простір вже за пару років. Для збереження вологи ділянку з міогою мульчують. У період активного росту рослин, бажано проводити їх підгодівлю комплексним добривом 1 раз у 2 – 4 тижні. У районах з холодною зимою ділянкам з міогою може знадобитися укриття, яке захищає ґрунт від промерзання.
Якщо ви маєте намір вирощувати цей вид імбиру в горщику, використовуйте вазон не менш 40 см в діаметрі й не менше 3 л в обсязі. Потрібно буде подбати про хороший дренаж і захист від прямих променів сонця.
Міога в кулінарії
Міога багато століть культивується в країнах Східної Азії через їстівних весняних листяних пагонів і квітконосів, цінується за лікувальні властивості. Її бутони вважаються харчовим (овочевим) делікатесом, а листя та пагони використовуються для приготування солодощів, а також як пряність з унікальним ароматом і кольором. У промислових масштабах, як овочі, вирощується в Японії, Південній Кореї, Китаї, Індії, Австралії, Індонезії, в Західній Африці, на Ямайці та Барбадосі.
У 100 г міоги міститься:
- вуглеводів – 2,6 г;
- харчових волокон – 2,1 г;
- жиру – 0,1 г;
- білка – 0,9 г;
- енергетична цінність – 12 ккал.
Міога – джерело вітамінів групи В, С, К, Е, β-каротину, містить високий рівень калію, кальцію та інших необхідних для людського організму мікроелементів.
Молоді бутони використовуються як в свіжому, так і в спеціально обробленому вигляді:
- їх додають в суші;
- дрібно нарізають в супи;
- обсмажують для темпури (страва з риби, морепродуктів та овочів, приготованих в клярі та обсмажених у фритюрі);
- смажать на рожні разом з м'ясом або тушкують;
- маринують та солять;
- застосовують в якості спецій, а також приправ, які сприяють травленню.
Весняні паростки, що мають м'який, пряний смак, використовують в їжу так само, як і бутони.
Цілющі властивості міоги
Міога цінується не тільки як харчовий продукт. Завдяки вітамінам, мікроелементам і хімічним сполукам, що містяться в рослині, вона має багато цілющих властивостей. Міога корисна та ефективна для:
- поліпшення кровообігу;
- регулювання менструального циклу;
- зменшення набряків;
- усунення запорів;
- лікування бронхолегеневих захворювань;
- зниження цукру в крові.
Можливо, поряд з іншими корисними для здоров'я продуктами, міога сприяє довголіттю, яким славляться жителі Японії. Адже ця рослина одна з найулюбленіших і уживаних в традиційній та сучасній японській кухні.
Посадковий матеріал міоги можна купити в наших спеціалізованих магазинах, але тільки весною. Її вирощування на півдні України та Росії може стати відмінною бізнес-ідеєю, бо ця рослина досить врожайна, а конкуренція в продажах практично відсутня.
В кого в Україні можно придбати садженці?