Які рослини підходять для висадки на кладовищі

Вічнозелені й покривні рослини однозначно перевершують сезонні, оскільки прикрашають могилу і красиво виглядають круглий рік. Залишається тільки вибрати рослини, які підходять по висоті, зовнішньому вигляду і вимог до умов вирощування.

Як правильно вибрати

Покривні рослини, як випливає з назви, мають тенденцію до швидкого зростання і покривають навколишню територію. Ця група рослин складається з безлічі видів чагарників, багаторічних рослин і ліан, головною особливістю яких є схильність до горизонтального, плаского росту. Це означає, що через пару років з моменту посадки вони створять декоративний, часто квітучий, рослинний килим.

Більшість покривників є надзвичайно стійкими, толерантними рослинами з низькими вимогами, тому для кладовища, де умови вирощування не надто доброзичливі, і немає можливості підтримувати ефективний газон або клумбу, варто вибирати покривні рослини. Є багато сортів, які підходять для прикрашання надгробків.

З мінімальною участю легко створити ефектні «килими» одного виду (наприклад, виключно декоративні ділянки з блакитним квітучим барвінком навесні) або багатовидові композиції з різновидів покривних рослин, які гармонують одна з одною, з аналогічними потребами в догляді. Цікаві декоративні однорічні трав'яні рослини, наприклад, цинерарія приморська та лаванда з сіро-блакитною вівсяницею створять композицію в відтінках срібла, синього і лілового відтінків.

Вибираючи покривні рослини для висадки на могилі або поруч, варто ознайомитися з їх характеристиками. При виборі рослин важливо звертати увагу на однакові вимоги до життєвого середовища та переваги щодо ґрунту (кислого/лужного), вологості та сонячної активності, а також порівняної сили зростання.

Покривні рослини ідеальні для посадки на схилах і горбках. Вони будуть рости там, де інші види не впораються: в затінених і вологих місцях або під палючими променями сонця з постійним дефіцитом вологи. Серед них є досить невибагливі вічнозелені різновиди.

Як зберегти зволоження рослин на кладовищі

Якщо немає можливості регулярно відвідувати могили й доглядати за рослинами, варто придбати гідрогель. Це полімерні кульки з відмінними водовбирним властивостями, також їх можна змішувати з ґрунтом. Вони набагато довше затримують дощову і поливну воду, поступово забезпечуючи вологою декоративну рослинність.

Сланкий ялівець

Повзучий ялівець ідеальний як покривна цвинтарна рослина. Він висуває дуже низькі вимоги до ґрунту і зростає навіть на сухій, піщаній та безплідній землі. Найкраще він відчуває себе в сонячних і захищених місцях. Крім того, він морозостійкий і має багато цікавих різновидів з різнобарвною хвоєю: сіро-зеленою, блакитною, золотистою.

До найкрасивіших сортів ялівцю стелиться відносяться:

1. «Блю Чіп» — густий кущ, що швидко розвивається, та набирає до 30-40 см у висоту. Сріблясто-блакитна хвоя сорту взимку набуває злегка пурпурного відтінку. Підходить для дернового покриття і як покрив для ґрунту.

2. «Douglasii» — найблакитніший з усіх сортів ялівцю, що стелеться. Зростає нерівномірно, утворюючи великі килими діаметром до 2 м. Пагони довгі й прямі, висотою близько 40 см. Голубуваті лусочки куща взимку стають бордово-пурпуровими.

3. «Golden Carpet» — сорт дуже низький (близько 0,2 м), з широкою кроною (близько 1,5 м), з яскраво-жовтими пагонами. Чагарник має дуже красиве забарвлення, особливо, якщо його посадити на сонці. Цей ялівець може рости навіть на дуже піщаній та сухій землі.

4. «Mother Lode» — жовті пагони сорту восени стають помаранчевими. Кущ дуже повільно розвивається і розростається в сторони. У рослини немає великих вимог до середовища проживання. Добре росте як на сонці, так і в невеликій тіні.

5. «Plumosa» — оригінальний сорт з сіро-зеленою хвоєю, яка восени та взимку стає червоно-коричнево-пурпуровою. Сорт виростає в ширину приблизно до 1,5-2 м, а старіші екземпляри досягають 50 см у висоту.

6. «Wiltonii» — низькорослий сорт, який повільно росте і досягає висоти близько 15 см при діаметрі близько 2,5 м. Кущ ідеально підходить у якості покриву для землі, і створює щільні сріблясто-сині килими. Рослина може виростати навіть на дуже сухих і піщаних ґрунтах.

Барвінок звичайний

Це вічнозелена рослина, що стелеться. Вона виростає до півметра завширшки та близько 30 см у висоту. Має темно-зелені шкірясті листки, цвіте досить довго, з травня по вересень, бутони білі, сині або пурпурові (в залежності від сорту).

Барвінок віддає перевагу вологим й затіненим місцям, наприклад, під пологом великих дерев, де досить багато тіні, але прекрасно квітує і під сонцем. Підходить для висадки на надгробку, як рослина, що призначена для покриття ґрунту. Також використовується для посадки на схилах і добре виглядає в альпінаріях. Барвінок досить швидко розмножується столонами, тому потрібно переконатися, що він не домінує над іншими рослинами.

Темно-зелений килим з барвінку може прикрасити надгробок навіть в безсніжні зими, адже це морозостійка рослина. Окремі сорти мають різне забарвлення квіток.

Туя японська

Вічнозелений чагарник, який прекрасно підходить у якості покривної рослини. Невисокий кущ (висотою до 20 см) розмножується завдяки підземним столонам і швидко покриває доступну площу килимом з темно-зелених, блискучих, зубчастих листків. Цвітуть японські туї на рубежі квітня і травня, їх непримітні білі квіти зібрані у вузькі грона на верхівках пагонів.

Вона вважає за краще тінисті (напів тінисті) і вологі місця. Погано росте в посушливому кліматі з сильними вітрами. Дуже добре себе почуває в тіні великих дерев, тому може стати цікавою альтернативою газону, який не буде рости на занадто затіненій ділянці кладовища. Ці рослини найкраще ростуть на родючій і перегнійній землі. Щоб туя японська не перемерзала в безсніжні й холодні зими, перед настанням морозів її слід прикрити гілками хвойних порід.

Цікавими різновидами японської туї є:

1. «Green Carpet» — сорт розстеляється компактними килимами, коротшими всіх інші види. Для нього характерні дрібне темно-зелене листя.

2. «Variegata» — вельми декоративний сорт, листя якого поцятковане білими плямами. Цю рослину потрібно висаджувати на сонячному місці, тоді вона матиме найбільш красиве забарвлення.

Кизильник блискучий горизонтальний

Ірга Драмер — вічнозелена рослина, яке буде красиво виглядати на цвинтарному надгробку восени та взимку, коли інші види вже позбулися листя. Великий кущ кизильнику дуже швидко росте, тому його слід обрізати часто і досить сильно. Добре переносить стрижку і швидко відновлюється. Кизильник горизонтальний використовують як покрив для ґрунту, оскільки він щільно закриває кроною землю. Добре росте на схилах і пагорбах.

Цвітуть ірги (кизильники) на рубежі травня і червня, але найбільш красиво виглядають восени, коли з'являються помаранчеві або карміново-червоні кулясті плоди. Вид віддає перевагу сонячним місцям і любить легкий, добре дренований ґрунт. Дуже погано переносить посуху, тому поливати кущ потрібно регулярно. Може підмерзати безсніжними й холодними зимами. Щоб зберегти, його накривають декількома шарами агроволокна або ялиновим гіллям.

Плющ звичайний

Вічнозелена ліана, яка підіймається на опори за допомогою липких придаткових черешків, що ростуть на пагонах. Прекрасно росте лежачи, завдяки чому є хорошою покривною рослиною, що вкриває землю. Пагони плюща звичайного при сприятливих умовах можуть досягати навіть 15-20 м в довжину. Це рослина-довгожитель, яке може вегетувати до декількох сотень років.

Росте повільно, але з часом щільно покриває поверхню килимом зі шкірястого темно-зеленого листя. Крім того, плющ стійкий до забруднення навколишнього середовища, тому ідеально підходить для вирощування в умовах міських кладовищ. Він досить морозостійкий, але може підмерзати в безсніжні та морозні зими, тому садити його слід тільки в самих теплих регіонах країни. Ця ліана вимагає родючості, гумусу і любить солончаки (pH від 7,5 до 8,5). Субстрат постійно повинен бути досить вологим.

Плющ звичайний — тіньолюбна витривала рослина, тому може успішно рости там, де інші види не можуть впоратися з-за нестачі сонячного світла.

До цікавих різновидів плюща звичайного відносяться:

1. «Goldheart» — сорт з декоративним листям, темно-зеленим по краях і великою неправильною жовтою або золотистою плямою посередині. Крім того, його листя буває неоднаковим: може бути дрібним й середнім, трилопатевим та загостреним. Молоді пагони цього сорту мають червонувате забарвлення, потім стають золотисто-жовтими.

2. «Hibernica» — ірландський сорт з великими (до 10 см завдовжки) листям, тонким та тьмяним. Кущ досить чутливий до морозів.

Брусниця

Цей вид декоративної покривної рослини не відрізняється від дикого лісового родича. Брусниця невимоглива і легко вирощується. Повністю морозостійка, абсолютно несприйнятлива до хвороб і шкідників. Вона не є експансивною і швидкорослою рослиною, тому найкраще садити її групами або поєднувати з іншими видами аналогічної висоти й сили зростання.

Низькі кущики не втрачають декоративності цілий рік, завдяки чому добре виглядають на невеликих площах надгробків. У період цвітіння з травня по липень прикрашені білими або ніжно-рожевими квітами. Згодом на трав'янистих кущах зав'язуються плоди, які спочатку здаються світло-зеленими, з часом набуваючи яскраво-червоного кольору. Листки брусниці блискучі, темно-зелені взимку і влітку.

Гаультерія лежача

Gaultheria procumbens — по габітусу і зовнішньому вигляду це покривна рослина, дуже схожа на чорницю. Кущ невеликий, компактний за формою і не розширюється. Як і чорниця, він вічнозелений, хоча спочатку темно-зелені шкірясті листки поступово стають пурпурно-зеленими. Квітки гаультерії з дуже маленькими білими дзвіночками, пізніше вона створює білуваті, а потім яскраво-червоні плодові тіла у вигляді ягід. Вид декоративний, але і дуже вимогливий, не любить тривалої посухи. Віддає перевагу злегка затіненим місцям, слабокислому, перегнійному і вологому ґрунту.

Гіпсофила

Чарівна багаторічна рослина. Основна її перевага — рясне цвітіння тисячами крихітних білих квітів з виразним запахом меду. Гіпсофила створює мереживний широкий кущ, що покриває солідні ділянки ґрунту (30-50 см в діаметрі). Підходить для висадки на могильних надгробках, адже десяток кущів повністю заплетуть весь вільний простір, не залишаючи місця бур'янам.

Гіпсофила цвіте з травня по липень, низькорослий кущ досягає висоти 10-15 см. Любить сонячне розташування, добре переносить посуху. Дуже добре підходить для змішаних композицій з іншими квітучими багатолітниками.

Канадський кизил

Покривна рослина з чіткими зеленими прожилками вздовж листків і красивими численними білими суцвіттями. Бутони непоказні, маленькі, зібрані в щільні головчасті групи, оточені чотирма білими приквітками — листям, яке оточує саму квітку.

Канадський кизил квітне з травня по червень, потім декоративно плодоносить червоними, яскравими та твердими, ягодами. Це дуже приваблива рослина, вона широко розстеляється, створює рівний покрив ґрунту навколо, виростаючи не вище 20 см. Восени листя канадського кизилу цікавим чином змінює забарвлення.

Канадський кизил любить затінені та вологі положення, тому варто вкрити субстрат навколо саджанців мульчею, щоб надовго зберегти вологу. Вид процвітає на кислих субстратах, стійкий до шкідників, хвороб і мінусових температур.

Живучка повзуча «Atropurpurea»

Низькоросла ґрунтова багаторічна рослина. Зростає горизонтально, розстеляється по землі, виростає до 12 см у висоту. Під час цвітіння, коли над розетками з листя підносяться численні випростані суцвіття, сягає 20 см висоти. Протягом всього сезону цей сорт живучки повзучої прикрашають коричнево-пурпурові яйцеподібні листки, а в період цвітіння — блакитні або лілові квіти, які відмінно виглядають на темному тлі. Рослина цвіте в травні-червні, іноді може викидати бутони влітку.

Це напів вічнозелена рослина — в безсніжні зими листя може підмерзати, але навесні воно швидко відростає.

Живучка найкраще почувається в добре освітлених місцях, тоді її листя має найкрасивіше забарвлення, але погано переносить пряме сонячне світло. Добре росте в тіні, хоча листки стають блідими та втрачають яскравість.

Копитник європейський

Дуже низькоросла рослина (10-15 см), яка утворює щільні скупчення. У нього сильно розгалужені кореневища, які знаходяться у верхньому шарі ґрунту. Темно-зелені, шкірясті, блискучі листки середнього розміру мають характерну форму нирки, що нагадує відбиток кінського копита (звідси й назва рослини). Вони вічнозелені, з довгими черешками й запушеною нижньою стороною.

Квітки копитнику малопомітні, поодинокі, пурпурно-коричневі дзвіночки, ростуть близько до землі, зазвичай приховані під листям. Цвіте трав'янистий кущ з березня по травень, випускаючи специфічний ароматний запах перцю, який приваблює комах для запилення квітів.

Копитник найкраще росте на родючих, вологих, бажано лужних, субстратах. Вид розмножується діленням кореневищ в березні-квітні.

Копитник відмінно підходить як покривна рослина для кладовищ, особливо в тінистих місцях, наприклад, під деревами. Найкраще садити саджанці групами з 5-6 стебел.

Арабіс кавказький

Низька трав'яниста рослина 10-20 см заввишки, утворює м'які рослинні подушки. Має розгалужені, густо облиствені пагони та лопатеве сірувато-зелене повстяно-опушене листя, яке залишається на рослині й взимку. Арабіс стійкий до морозів.

Цвітіння арабіса кавказького починається ранньою весною, з березня по квітень, квітки білі, медоносні, зібрані в грона, які в міру розпускання розширюються. Для нього потрібний не дуже родючий, водопроникний, але не занадто сухий ґрунт. Можна садити по краях могильного надгробка (клумби). Вид є одним з основних рослин для альпінаріїв, використовується для щільного покриття землі.

Більшість сортів розмножуються навесні або восени шляхом ділення кущиків або живцювання. На живці беруть зовнішні трав'янисті пагони або ті, що ростуть всередині рослини. Їх поміщають в горщики діаметром 8 см. Вони досить легко приживаються, але в літню спеку погано розростаються і хворіють. Одноквіткові сорти розмножують насінням, посіяним навесні. Розсаду висаджують восени або навесні наступного року на відстані 25-30 см. Дорослі кущі, які після цвітіння обрізають, сильно розростаються вшир.

Красиві сорти арабіса:

1. «Plena» — сорт з пишними квітками, зібраними в суцвіття. Цвіте трохи пізніше, ніж дикорослий вид, але набагато довше.

2. «Variegata» — різновид з характерними, надзвичайно декоративними листочками — сіро-зеленими з кремово-білими зубчастими краями. Він росте повільно, підходить для маленьких альпінаріїв.

Вербейник монетний

Рослина, яка щільно покриває землю, створює великі килими висотою до 5 см. Стебла по всій довжині густо облиствені. Сланкі пагони досягають 60 см в довжину і випускають коріння в вузлах. Світло-зелені округлі листки на коротких черешках характерно розташовані врівень зі стеблом. Цвіте довго, з червня по серпень, іноді навіть до вересня. Лимонно-жовті квітки до 3 см в діаметрі, ростуть поодинці або парами в пазухах листків.

Вид віддає перевагу вологому глинистому ґрунту, помірно родючому, але з нейтральною кислотністю. Він морозостійкий, але надземні пагони на зиму бажано вкрити, інакше вони засохнуть, після чого навесні новим гілочкам доведеться відростати від кореня. Добре переносить пересихання ґрунту. Найкраще росте й цвіте в тіні.

Навесні та влітку слід підгодовувати рослину комплексними добривами. Найлегше вона розмножується шляхом відділення від материнської рослини фрагментів укорінених пагонів.

Особливо часто на території кладовищ висаджують сорт Aurea з яскраво-жовтим листям, яке вимагає сильного сонячного світла і постійної вологості. В таких умовах він найбільш інтенсивно забарвлений (коли зростає в тіні, стає зеленим).

Якщо залишити не засадженою землю на могильних горбках, там виросте бур'ян. Щоб цього уникнути, слід висадити види декоративних багаторічних рослин, що покривають ґрунт. Вони швидко ростуть і створюють живий зелений килим. Бур'яни не можуть проникнути через такий шар, бо не мають доступу до сонячного світла і місця для розвитку. Надгробки взимку і влітку будуть акуратно виглядати, зберігаючи пам'ять про дорогих людей, які пішли від нас назавжди.