Дерева й чагарники з незвичайною корою

Дерева та чагарники з незвичайною корою стали сучасною знахідкою для ландшафтних дизайнерів. Вони ефектно виглядають в кожну пору року. Літом – під зеленою листвою, зимою – під сніжно-білим покровом. Кора дерев може бути червоною, коричневою, зеленою, чорною, білою або плямистою. Про деякі дерева з таким кольором ми розкажемо вас у нашій статті.

Дерева та чагарники з красною та коричневою корою

Такі дерева часто можна зустріти у садах. Вони стали дуже популярними. Використовуються як домінантна композиція у ландшафтному дизайні. Найяскравішими представниками дерев з червоною корою є:  

• Кизил білий. У природі ця рослина зустрічається у лісах Кавказа та далекого Сходу. Це чагарникова рослина, яка виростає до півтора метра у висоту, має супротивне овальне листя та мілкі квіти жовто-зеленого кольору, зібрані в головки. Цвітіння починається у середині весни й продовжується протягом двох-трьох тижнів. Після цвітіння формує поживні, кисло-солодкі на смак плоди жовтого кольору всередині з подовженою кісточкою. Це багатолітній листопадний чагарник. Листя довге, близько 5 см, з глянцевою поверхнею. Може рости на сонячних, тінистих або напівтінистих місцях. Невибагливий до типу ґрунтів, морозостійкий.
• Кизил відприсковий. Батьківщиною його є Північна Америка. У лоні її природи він зустрічається на берегах водойм або у лісах. На вигляд ця рослина схожа на білий кизил, однак від'ємною рисою є те, що він утворює багато бокових відприсків. У висоту чагарник досягає 2,5 м, має коралово-червоні глянцеві пагони, зелене листя. Цвіте восени жовтими квітами, зібраними в щитоподібне суцвіття. Наприкінці літа формує біло-голубі плоди.
• Кизил кроваво-червоний. Часто зустрічається у змішаних лісах та на берегах водойм. Цей багаторічний листопадний кущ виростає до 4 метрів у висоту, має широку крону з пониклими пагонами різного кольору: зеленими, пурпуровими або червоними. Чагарник має овальне листя яскраво-зеленого кольору, зверху покрите м'яким пушком, а знизу густим пушком. Восени листя змінює колір на яскраво-червоний. Цвітіння починається у травні. Цвіте рослина маленькими білими квітками, які формують щитоподібне суцвіття діаметром до 7 см. Цвітіння триває два-три тижні. Плоди чорного кольору, красиво контрастують з яскравою зеленню листя.
• Черемха Маака. Це багаторічна чагарникова рослина, яка має подвійне ставлення до себе з боку садівників. Деякі вважають її привабливою для шкідливих комах та осередком їх розмноження, деякі цінують за її корисні властивості. Щоб дізнатись шкідливою чи корисною є ця рослина, потрібно враховувати, що її листя та квіти мають у своєму складі фітонциди, які виділяються в атмосферу та вбивають більшість хвороботворних організмів та шкідників, таких як комарі або кліщі. Саме з цією властивістю пов'язаний головний біль, що виникає коли букет черемхи помістити в кімнаті. Плоди цієї рослини вживають у їжу. Вони мають у своєму складі багато вітамінів та мікроелементів, які цілюще впливають на наш організм. З плодів цієї рослини готують варення, використовують у якості наповнювача для кулінарних страв та їдять у свіжому вигляді. Черемха Маака має червону кору, густе листя смарагдового кольору, світло-жовті паростки. Цвіте навесні білосніжними квітами, з яких потім формуються грона чорних ягід. Особливо декоративно дерево виглядає в яскраві сонячні дні, коли його крона блищить, а поперечні смуги на корі створюють вид ажурної бахроми. виростає до 18 м у висоту, товщина стовбура близько 40 см. Квіти черемхи медоносні, тому у період цвітіння в кроні дерева знаходиться велика кількість бджіл.
• Черемха пенсильванська. Це плодове дерево виростає у висоту до 12 м, кора має червоно-вишневий колір, прямий стовбур, яйцеподібне з гострим кінцем та довжиною близько 10 см листя зеленого кольору, що восени змінює колір на червоний. Цвіте білими квітками, зібраними в гроноподібні суцвіття по 3-8 штук. Плодоношення починається з трирічного віку. Плоди червоного кольору, маленького розміру, використовуються в їжу. Черемха пенсильванська відрізняється швидким темпом росту, хорошою морозостійкістю та стерпністю посухи. Може рости в умовах міського клімату, не вибаглива до типу ґрунту, не переносить обрізку. Використовується в одиничних і групових паркових насадженнях.
• Суничник дрібноплідний. Це гладкостовбурне дерево з червоною корою. Відноситься до вічнозелених листових дерев сімейства Вересових. Має декоративний вигляд протягом всього року. За сухої та жаркої погоди кора тріскається та відшаровується тонкими полосками, відкриваючи знизу зелену кору. Така «линяння» закінчується у серпні. Зелена кора з часом змінює колір, темніє і стає золотисто-бежевого кольору, потім рожевого, помаранчевого і до січня набуває коралового забарвлення. Також відбувається зміна листя на гілках. Поки старе листя осипається, нове виростає. Листя продовжено-овальної форми, спочатку невеликого розміру, щоб дерево змогло використати потрібну кількість живильних елементів для оновлення та росту. Процес фотосинтезу відбувається не тільки в листках, але і в корі, що призводить до швидкої регенерації та оновлення дерева. Цвітіння починається у квітні або наприкінці зими. Дерево густо покривається маленькими квітами, які формують гроноподібне суцвіття. Квіти виділяють приємний аромат, що приваблює комах. Назву «суничник» дерево отримало не дарма, а завдяки тому, що його плоди дуже схожі на суницю. Плоди суничника невеликого розміру та нейтрального смаку, тоді, як суничник великоплідний дає більш солодкі ягоди.
• Кипарис гваделупський. Належить до вічнозелених дерев, що мають кору мідно-бронзового кольору. Це дерево є дуже морозостійким та невибагливим у вирощуванні. Має розлогу крону, досягає висоти 20 м. Кора має властивість відшаровуватись та оновлюватись. Рослина рідко зустрічається у вільній продажі й важко вирощується із насіння. Тому побачити його в парках та садах можна доволі рідко.
• Вишня дрібнопильчата. Так же відома під назвою тибетська вишня. Вона приваблює своїм червоним стовбуром із блискучою корою, густо засіяною штриховими смугами. Дерево має розлогу крону, виростає до 9 м у висоту, є дуже невибагливим і може рости на будь-якому ґрунті. Болісно переносить застій води та надмірне зволоження. Вишня морозостійка, не вимагає особистого догляду та обрізки. Має декоративний вигляд у будь-яку пору року. Цвіте білими пятипелюстковими квітами, з яких формуються м'які плоди зі специфічним смаком. 

Дерева та кущі із зеленою і жовтою корою 

Рослини, які постійно мають жовту кору, називаються стеблеасимілянтами. До них відносяться такі як:

• Дрок мітлистий. Також відомий під назвою іспанський дрок. Має плакучий вигляд завдяки тонким та пониклим пагонам. Період цвітіння продовжується протягом декількох місяців. Якщо ви не хочете отримати стручки з насінням, слід відразу видалити квіти, що відцвіли. У висоту і ширину рослина досягає 2 м. Відноситься до листопадних чагарників. Росте на відкритих сонячних місцях. Важко витримує зимові морози, є теплолюбною рослиною. Любить піщані ґрунти. Найчастіше застосовується як жива огорожа або для групових посадок. Добре переносить зимову обрізку.
• Клен зеленокорий. Дане дерево відноситься до сімейства Кленовових. Його можна зустріти у Приморському краї, Китаї або Кореї, а також в заповідниках. У природі воно росте в мішаних лісах. Являє собою дерево, висотою близько 15 м або кущ зі сферичною кроною. Відрізняється дуже красивим зеленим кольором стовбура з білими смугами, що проходять по всій його довжині. Колір смуг вказує на вік рослини. У молодих рослин він білий, у зрілих – сірий. Гілки мають темно-червоний колір. На них весною розпускаються великі бруньки рожевого кольору. Листя має довжину близько 17 см, широке, складається з трьох лопатей, на дотик тонке, шовковисте, покрите прожилками. Восени змінює свій колір на золотисто-жовтий. Квітки мають жовто-зелений колір, великий розмір, з'єднуються в кисті. Цвітіння починається після того як розпустилося листя і триває близько двох тижнів. Рослина є морозостійкою і має швидкий темп росту, може рости в затінених місцях, любить вологий та поживний ґрунт. Має високу схожість насіння, є медоносом. Використовується у групових або сольних посадках у парках та на алеях.
• Ефедра. Ефедра відноситься до сімейства хвойникові. Досягає висоти 1,5 м, має прямі, що стирчать, гілки з гладкою зеленою корою, вкриті парним листям зеленого кольору, дводомними квітками, які зібрані в колосоподібні суцвіття. Після цвітіння формує насіннєві коробочки, які являють собою оранжево-червону шишкоягоду. Вирощується на сонячних або напівтінистих місцях. До типу ґрунту не вибаглива, морозостійка. Використовується як лікарська рослина, тому що містить велику кількість алкалоїду ефедрину, який застосовують для заспокоєння нервової системи при серцеве судинних захворюваннях, при лікуванні бронхіальної астми, зупинці кровотечі і як антидот при отруєнні хімічними та психотропними речовинами.
• Листоколосник бамбукоподібний, або бамбук Кастілона. Ця рослина має пухку кореневу систему, є вічнозеленою і має швидкий темп росту. Відноситься до сімейства Злакові. Виростає до 20 м у висоту, має дуже міцні тонкі стебла, порожнисті усередині. Повне формування пагонів відбувається в перебігу декількох місяців. Випускає довгі бічні пагони. Листя ланцетоподібне, подовжене, зеленого кольору. Бамбук є багаторічною культурою, однак вимагає регулярного проріджування. Розмножується насінням або вегетативним способом.

Дерева та чагарники з білою й чорною корою 

Рослини, які мають кору чорного кольору, не перестають дивувати садівників. До них відносяться:

• Листоколосник чорний. Це бамбук з чорним стовбуром, який можна побачити в Криму. Батьківщиною походження його є Китай і Японія. Він має меншу висоту стебла, ніж листоколосник зелений. Вона становить 5-7 см. Завдяки своєму чорному блискучому кольору цей бамбук часто використовується у виробництві сувенірної продукції та бамбукових флейт. Рослина морозостійка, проте, потребує регулярних поливів у літню пору. Цвіте один раз в житті. Щоб уберегти бамбук від загибелі, його слід коротко зрізати. Через деякий час він відновиться і почне нове зростання. Молоді рослини мають чорно-коричневий колір стебел, які стають повністю чорними після другого року життя. Розмножується вегетативно, вирощується на родючій пухкої землі в напівтінистих місцях.
• До рослин, які мають білосніжну кору, відноситься Береза ​​корисна Жакмана. Вона знаходиться на першому місці по білосніжності стовбура. Однак лише через шість років після посадки її кора набуває чисто-білого забарвлення. Батьківщиною цієї берези є Гімалаї, тому вона здатна переносити навіть найлютіші морози. Це дерево світлолюбне, може вирощуватися в напівтінистих місцях. Любить зволожений, добре дренований ґрунт. Відноситься до дерев з повільним темпом росту. Середня висота становить 12 м, обхват стовбура 5-7-м. Часто використовується у групових посадках, міксбордерах й алеях. 

Дерева та чагарники з плямистою корою

Плямиста кора у рослин з'являється в результаті відшарування її верхнього шару. Таким чином рослини омолоджуються та оновлюють свій стовбур. До рослин з плямистою корою відносяться платани, легерстремія лігійская, бузок індійський, південна сосна Бунге та інші.

• Платан. Відомий як східний клен. Дуже довготривала рослина. Зустрічаються деякі екземпляри віком понад 2000 років. У Туреччині росте платан, якому за дослідженням вчених, вже 2300 років. Рослина має 60 м висоти та стовбур діаметром 42 м. Листя платана має форму, що нагадує кленове, тільки більшого розміру. Рослині завдячують за здатність створювати густу тінь. Найпопулярнішим платан вважається у Південно-східних країнах зі спекотним кліматом. Дерево листопадне, сягає 30 м у висоту. Має викривлені гілки, які іноді звисають до землі. П'ятилопатове листя зеленого кольору розміром 15 см у ширину та довжину. Плід платана – горіх, який дозріває взимку.
• Лагерстремія або індійський бузок. Лагерстремія – це листопадний чагарник, який є родом з Китаю, але росте всюди. Має дуже запашні декоративні квіти різного забарвлення. Листя темно-зеленого кольору, з традиційною зміною восени на жовтий. Цвітіння починається з середині літа та триває до холодів. Квіти мають вигляд суцвіття довжиною 30- 40 см. Кольорова гама може бути різних тонів: рожевого, пурпурового, білого, червоного, бузкового та бежевого. Досить добре росте як на поживних так і на відкритих ґрунтах. Застосовується як прикраса території паркових зон. Пізно прокидається після зимового стану спокою. Відноситься до лікарських рослин, оскільки містить галову кислоту, яка розщеплює жири, що призводить до схуднення та нормалізує вміст цукру у крові.
• Сосна Бунге. Це дерево виростає у висоту до 20 м, має криві гілки та прямий стовбур. Кора відшаровується, формуючи різнокольоровий камуфляжний малюнок. Колір кори змінюється з віком дерева. Старі дерева мають червоні, фіолетові або сірі тони. Молоді – сіро-зелені або сріблястого кольору. Листя продовжено-овальної форми, добре пропускає світло. Хвоя жорстка, темно-зеленого забарвлення, щільно прилягає одна до одної, до 9 см в довжину. Ця рослина має повільний темп росту й добре росте на світлих пухких ґрунтах з низькою кислотністю.