Копитняк або копитень (копитник) отримав свою назву через те, що його листки за формою нагадують слід від копита. Цей багаторічник, як правило, вибирають для декорування тінистих садів як ґрунтопокривну рослину з гарним листям. Вирощувати й доглядати за ним нескладно. Головне — знати переваги культури та вимоги до догляду.
Як і де саджати копитняк
Вдала посадка копитняка на ділянці можлива лише при підборі для нього вдалого місця і дотримання технології посадки. Якщо не дотримуватися рекомендацій з посадки й догляду, то існує великий ризик, що рослина зростатиме негарною або незабаром загине.
При виборі місця треба враховувати умови, в яких копитняк росте в природі. Зустрічається він виключно в тіні, тому і вирощувати його потрібно тільки на тінистій ділянці, в крайньому випадку — в напівтіні. При посадці на сонці рослина повністю втрачає свою декоративність — на її листках з'являються опіки, вони стають бурими.
Крім тіні, копитняк любить вологість. Тому його бажано висаджувати на вологих пухких ґрунтах. До рівня кислотності землі рослина вимог не висуває.
Виростити копитняк можна з насіння або з укоріненої частини, отриманої при розподілі кореню. Часто рослину викопують у природних умовах і пересаджують до саду або на клумбу, де вона швидко розростається. Оскільки насіння переносять комахи, через деякий час куртини копитняка можна виявити на деякій відстані від материнського куща.
Заходи з догляду
Крім декоративності, копитняк має й ще одну істотну перевагу — доглядати за ним майже не потрібно. Поливати рослину варто лише в період тривалої посухи. Зволоження слід проводити теплою відстояною водою, намагаючись, щоб краплі не потрапляли на листя, аби не спровокувати опіки та розвиток гнилі. Ділянку потрібно періодично очищати від бур'янистих трав і рихлити.
Удобрювати копитняк необов'язково. Один раз на рік під кущі можна внести органічні добрива.
Більшість видів копитняка є зимостійкими, тому укриття на зиму вони не потребують. Рослини чудово зимують під покривом снігу. Вкривати варто лише представників блискучого, японського і трипестичного видів. На кущі необхідно укласти шар хвойних гілок, сухого опалого листя.
Як розмножити копитняк
Простіше рослину розмножити за допомогою ділення куща. Для цього рослину навесні або влітку підкопують і охайно поділяють кореневище на 2 або кілька частин, залишаючи на кожній по парі листків. У подальшому їх висаджують на постійне місце. Відстань між рослинами повинна бути не менше 25–30 см. Деякий час після посадки молоді кущі потрібно добре поливати.
Ще один спосіб розмноження — насінням. Проте на його проведення йде більше часу і зусиль. Восени в рослини формуються плоди-коробочки. Після повного дозрівання з них можна дістати насіння та посадити в землю. Сіяти його можна відразу ж, під зиму, або навесні. При весняному посіві потрібно провести стратифікацію посівного матеріалу протягом 3 місяців при температурі від 0° до +5°С.
Хвороби й шкідники
У листі копитняка містяться ефірні речовини, які відлякують більшість шкідників. Тому зараження паразитами цієї декоративної культури є рідкісним явищем, лише якщо вона росте на забрудненій ділянці, серед заражених рослин. Проте копитняк належить до тих рідкісних рослин, які запилюються мурахами. В результаті культура залучає на ділянку цих комах, а вони становлять загрозу для багатьох інших культур, є рознощиками попелиці і хвороб. Тому доволі часто садівникам доводиться боротися з мурахами, знищуючи мурашники і застосовуючи інсектициди.
Також соковиті листя копитняка люблять поїдати слимаки й равлики. Вигнати їх з дільниці допоможуть спеціальні пастки або посипання ґрунту подрібненою яєчною шкаралупою, хвойними голками.
Копитняк у ландшафтному дизайні
Ландшафтними дизайнерами описуваний багаторічник цінується завдяки тому, що він утворює красивий блискучий темно-зелений килим, на тлі якого можна вирощувати інші гарноквітнучі або декоративно-листяні культури. Ефектну ділянку, яка привертає увагу, можна отримати, якщо висадити поруч з копитняком папороті, купини, інші культури, які люблять тінь і мають декоративне насичено- або світло-зелене листя.
Гарно копитняк виглядає в одній композиції з рослинами, які квітнуть ранньою весною, наприклад, анемонами, пролісками, примулами. Багаторічник можна посадити невеликими куртинами або суцільним килимком.
Ще одне застосування декоративної культури — посадка в пристовбурних колах плодових дерев, у міжряддях чагарників. Іноді копитняк висаджують у кашпо в кімнатних умовах. У літній час підвісні горщики виносять на відкрите повітря, прикрашаючи балкони, лоджії, тераси.
Видове розмаїття копитняка
Усього в рід Копитняк входить 121 вид. Для культивування використовують лише деякі з них. Пропонуємо ознайомитися з їхнім описом.
Копитняк європейський (звичайний)
Один з найпоширеніших видів. У природних умовах росте в Україні, Росії, Сибіру. Використовується як декоративна й лікарська рослина.
У представників виду повзуче стебло з безліччю гілок, яке здатне вкорінюватися. Над поверхнею землі воно не підводиться. У висоту кущ не перевищує 10 см.
Листя щільне, глянцеве, за формою округле, росте на тонких черешках. У зимовий період воно залишається на стеблах.
Бутони в рослини закладаються ще з осені. Розпускаються вони у квітні–травні. Перше цвітіння в молодої рослини спостерігається на 4–7 рік життя. Квітки непримітні, коричневого кольору з червоним відливом. Вони складаються з 3 пелюсток і 12 тичинок. На початку літа формуються плоди. Органи рослини містять отруйну речовину азарон.
Копитняк канадський
У представників цього виду довге м'ясисте кореневище, яке щорічно дає приріст у 6 см. Стебла в них добре розгалужені, стеляться по землі. Листя за формою нагадують сердечка, пофарбовані в темно-зелений колір.
Цвітіння в канадського копитняка починається у квітні та закінчується в червні. Квітки в нього складаються з 3 чашолистків, які зростаються біля основи. На їхній поверхні є легке опушення. Квітки забарвлені в бордово-фіолетові відтінки.
Копитняк хвостатий
Цей багаторічник сягає заввишки 25 см. За сприятливих умов він здатен дуже швидко зростати й вистилатися в декоративний щільний низький килим. Листки в нього округлі, іноді з загостреними кінцями, довжиною 5–10 см і шириною 10–15 см. До стебел вони кріпляться на довгих черешках. Листкові пластинки пофарбовані в темно-зелений колір. На поверхні верхніх — чітко виділяються прожилки, нижні — мають опушення.
Цвітіння припадає на травень–червень. Пелюстки квіток коричнево-фіолетові, вузькі, з відтягнутими кінцями, що нагадують тонкий хвостик. Зів у них забарвлений у світліші тони.
До достоїнств виду відносять його швидке зростання, декоративність і добру зимостійкість, що дозволяє вирощувати багаторічник в умовах суворих зим. Коріння при незначному підмерзанні здатне відновлюватися після встановлення теплої погоди.
Копитняк Зібольда
Характерна особливість цього різновиду — коротке кореневище. Рослина формує невеликі кущі заввишки 20 см. Листя у нього блідо- або сіро-зелене. На відміну від більшості інших видів, у копитняка Зібольда вони опадають на зиму.
Квітки утворюються в листових пазухах. Вони мають діаметр близько 1,5 см. Пелюстки у них темно-фіолетові.
Копитняк Зібольда часто використовують у народній медицині та ветеринарії. У тибетській медицині він відомий під назвою гірський женьшень.
Копитень блискучий
Цей різновид популярний завдяки своїй оригінальності й декоративності. У нього формуються незвичайне для представників роду подовжено-серцеподібне листя насичено-зеленого кольору, прикрашене сріблясто-сірим узором.
Квітки у блискучого копитняка маленькі. Їх практично не видно з-за листя. У квіток 3 пелюстки, з'єднані біля основи. Вони пофарбовані в бордово-коричневі тони.
Копитень великий
Ще один різновид з дуже декоративним листям. Верхні листкові пластинки мають яскраво-зелене забарвлення і прикрашені мармуровим візерунком у світлих тонах. Квітки складаються з 3 зрощених пелюсток. Колір у них коричнево-фіолетовий. Центральна частина в них біла, по краях проходить чорна облямівка. Поверхня пелюсток злегка опушена.
Отже, виростити копитняк на ділянці легко. Він не вимагає особливих умов (крім місця в тіні) і багато часу на догляд. Якщо все робити правильно, то культура прикрашатиме ділянку протягом тривалого часу — 20–30 років. Декоративний вигляд вона зберігає навіть у зимовий час.
Поки немає коментарів. Будьте першим!