Якими тільки дивовижними рослинами ми не прагнемо прикрасити наш сад. Серед них виділяються ажурні дерева, які, попри свій розмір, вселяють відчуття легкості та витонченості. Іноді важко визначити до якого виду належить те чи інша рослина через велику кількість сортів та видів з ажурними листками. У нашій статті ми розповімо вам про найпопулярніші ажурні дерева, а також про деякі нюанси їх вирощування.
Акація ленкоранська або альбіція шовкова
Альбіцію ще називають ленкоранською акацією або шовковим кущем. Це рослина, яка виростає до 9 метрів у висоту і до 7 м в ширину. Крона розлога, листя ажурне, перисте, світло-зеленого кольору, довжиною до 20 см. Дерево листопадне, зацвітає у середині літа волотистим суцвіттям, яке складається з дрібних жовто-білих квіточок з довгими тичинками. Квіти мають властивість змінювати своє забарвлення залежно від сорту. Серед них зустрічаються рожеві, білі або червоні. По закінченню цвітіння формуються стручки, всередині яких знаходиться насіння. Середня тривалість життя альбіції становить 50-100 років.
Альбіцію досить успішно можна вирощувати насінням. Завдяки декоративному вигляду рослина досить поширена у тропічних, субтропічних та помірно-теплих областях Європи. Вона вважається одним з найкрасивіших квітучих дерев. Особливо рясно та яскраво цвіте коли росте на сонячних місцях.
Бузина червона та чорна
Бузина не вважається рідкісним гостем на наших ділянках, оскільки невибаглива у вирощуванні й має гарний декоративний вигляд. Цей листопадний багаторічний чагарник привезений до нас з Європи. Часто проростає в зовсім несподіваних місцях, через те, що його насіння переноситься птахами. Багато хто вважає бузину бур'яном через її властивості. Деякі знають про користь її листя та плодів і вирощують її спеціально. У наших регіонах можна зустріти лише шість сортів із сорока відомих. Три з них зустрічаються досить часто, це бузина чорна, канадська та червона.
Бузина червона
Це багаторічний чагарник, який має розгалужені щільні гілки, вкриті великими бруньками. У висоту він виростає до 3.5 метра, може вирощуватися у вигляді дерева. Цвітіння бузини починається у травні, одночасно з пробудженням листя. Листя складається з п'яти-семи десятисантиметрових листочків, розміщених на одному прилистку. Кінці листя загострені, краї зубчасті. Народна назва бузини червоної – бузина червона або піщальник. Кора стовбура сіро-коричнева або коричнево-фіолетова. Листя складне, квіти змінюють свій колір від зелених до жовто-білих, зібрані в волотисте суцвіття яйцеподібної форми. По закінченню цвітіння формуються яскраво-червоні плоди, які мають у собі насіння. Цвітіння починається у травні й триває протягом 30-45 днів. Використовується в народній медицині як проносний і протизапальний засіб. Відвар з квітів використовують при захворюваннях порожнини рота та горла як полоскання. Ягоди червоної бузини містять отруйні речовини, вживати їх слід з великою обережністю. Розмножується насінням, яке має високий відсоток схожості. Бузина може вирощуватися у різних кліматичних умовах, у тінистих та сонячних місцях.
Бузина чорна
У народі її називають самбук або бузок. Її листя більше, ніж у бузини червоної. Цвітіння настає після того, як з'являється листя. У цей період кущ особливо гарний, через те, що густо вкритий білосніжними зонтичними суцвіттями, які розповсюджують приємний аромат. Цвітіння починається у кінці весни – на початку літа. Квіти кремово-білого забарвлення, формують плоди чорного кольору, які придатні в їжу. Ягоди містять велику кількість вітаміну С, каротин, дубильні речовини та амінокислоти. Використовується як жарознижувальний, протизапальний, потогінний та седативний засіб. Листя чагарнику застосовується у настоях, відварах. Цікавою особливістю бузини чорної є те, що запах її квітів відлякує комах, таких як таргани, мурахи та комарі, а також дрібних гризунів. У харчовій промисловості ягоди чорної бузини використовуються як барвник. Бузок є теплолюбною рослиною. Чорні ягоди мають кисло-солодкий смак й використовуються для приготування варення та желе.
Навіть найпотужніші дерева, що мають ажурне листя, виглядають ефектно та легко. Крони таких рослин не створюють щільної тіні й пропускають багато світла та повітря. Також вони доповнюють архітектурні форми й можуть бути окремими елементами декору.
Клен долонеподібний, або пальмолистий
Клен пальмолистий може вирощуватися у вигляді великого чагарнику або невеликого дерева висотою до 5 м. Чим старше дерево, тим ширше воно стає. Відрізняється повільним зростанням, круглою або зонтичною формою крони, листям пурпурного кольору, яке складаються з 5-9 лопатей та здатне змінювати свій колір з яскраво-червоного на темно-червоний. Назва долонеподібний походить від схожості форми листка на розкриту долоню. Особливо клен привертає до себе увагу на початку літа, коли його листя виділяються на тлі зеленої крони інших рослин червоними плямами. Клен долонеподібний – теплолюбна рослина, яка потребує родючого дренованого ґрунту та регулярного підживлення й поливу, особливо у спекотні дні. Розмножується живцями, насінням або щепленням. Висаджується сольно або у групових посадках для прикраси ландшафтів, парків та зон відпочинку. Батьківщиною клена є Японія та Корея. У цих країнах рослина часто використовується як бонсай.
Павловнія повстиста
Це дерево названо в честь Ганни Павлівни – дочки царя Павла та дружини короля Вільгельма II. Його часто можна зустріти на далекому сході або у Китаї. Являє собою листопадне дерево, яке виростає до 20 м у висоту і має велику розлогу крону яйцеподібної форми з довгим до 20 см широким листям у вигляді серця або овалу, яке зверху покрите легким пушком, а знизу повстяним нальотом. Листя має темно-зелене забарвлення посередині й світло-зелене обрамлення по краях. Чітко проглядаються темно-зелені жилки. Окружність листа складає 5-6 см. Квіти світло-фіолетові, мають приємний запах, зібрані в волотисте суцвіття. Цвітіння починається у травні. Бутонізація відбувається у серпні, а цвітіння – навесні наступного року. Після відцвітання формуються яйцеподібні плоди, всередині яких дозріває крилате насіння. Рослина є морозостійкою, однак через ранній рух соку може захворіти від останніх заморозків. Дорослі дерева переносять морози до -28. Павловнія теплолюбна, любить рости на захищених від вітру місцях, добре переносить літню посуху та міський клімат. Розмножується кореневими відростками або насінням. Привертає увагу своїми фіолетовими квітами, які дуже рясно вкривають крону дерева, роблячи його декоративною прикрасою будь-якої ділянки. Не вимоглива до ґрунту. Деревину Павловнії застосовують при виготовленні музичних інструментів, сувенірів та меблів.
Тамарикс чотиритичинковий
Тамарикс відноситься до сімейства Тамариксових. Також відомий під назвою гребінник, астраханський бузок або бісерник. Це дуже красиве середнього зросту дерево, яке має велику кількість дрібних квітів та тонкі гілочки. Може прикрасити будь-який сад своєю легкістю, а також наповнити повітря приємним ароматом. Рослина добре переносить літню посуху. При цвітінні гілочки з бутонами нагадують дрібний бісер. У природі зустрічається у пустелях Азії, Африки. Є дуже витривалим у вирощуванні й може рости на будь-якому типі ґрунту. Буває вічнозеленими або листопадним. Має потужну кореневу систему, яка заглиблюється у нижні шари ґрунту у пошуках вологи та харчування. Бісерник виростає до 5 м у висоту, у деяких місцях сягає 12 метрів. Листя схоже на лусочки, має довжину 1-7 мм та темно-зелене або зелено-блакитне забарвлення. Відмінною особливістю тамариксу є наявність на поверхні листя залоз, що виділяють сіль. Цвітіння починається у травні. Квіти двостатеві, мають довжину до 5 мм та бувають рожевого, білого або фіолетового кольору. Плоди являють собою багатогранні трикутні коробочки, всередині яких знаходиться насіння. Після того як насіння дозріє, воно розносяться вітром на велику відстань. Розмножується насінням і вегетативно. При розмноженні насінням слід докласти багато зусиль для отримання міцного здорового саджанця. Погано росте на важких перезволожених ґрунтах та у тінистих або напівтінистих місцях.
Поки немає коментарів. Будьте першим!