Новий вид ос із Нової Зеландії
Коли мова заходить про ос, у більшості людей з пам'яті виринає дуже небезпечна крилата комаха з жовто-чорним тілом та страхітливим жалом. Але для початківця ентомолога та аспіранта Оклендського університету Тома Сондерса слово «оса» має зовсім інше значення. В осах він вбачає маленьких та витончених комах, схожих на квіткових мушок, з виблискуючими прозорими крилами і яскравими золотавими мітками на тілі. Як сказав юний дослідник: «Домінуючим уявленням про ос є те, що вони завжди погані, вони жалять людей, і тому є небезпечними, - сказав Сондерс, - але якщо ви подивіться на різноманітність ос у всьому світі, ви виявите лише крихітну частку - менше 1 % шкідників, які спричиняють справжні проблеми. Я хочу, щоб люди розуміли, що лише мізерна частина осиного сімейства шкідлива для людей. Переважна більшість ос, навпаки, відіграють дуже важливу роль в екосистемах, в яких живуть».
Оскільки за осами закріпилася настільки гнітюча слава, Том Сондерс прийняв рішення підняти авторитет і відновити репутацію місцевих паразитарних ос Нової Зеландії. Частина його стратегії полягала в тому, щоб назвати новий вид на честь усім відомого вигаданого персонажа з серіалу про Гаррі Поттера – Луціуса Мелфоя. Оса, яку він описав і назвав – Lusius malfoyi, є однією з 3000 ос, що мешкають в Новій Зеландії, серед яких жодна не жалить і не завдає шкоди людям.
Шанувальник Поттеріани Том Сондерс назвав і описав новозеландську осу-паразитоїда під час проходження магістратури в Оклендському університеті. Для здобуття ступеню магістра Том ловив і збирав ос на околицях передмість в західному Окленді. Він зібрав 87 різних видів, а це показник того, наскільки маловідома ця група комах, адже тільки 3 види з зібраної колекції мали наукову назву. Всі оси, яких Том зібрав під час своїх досліджень, тепер зберігаються в Колекції новозеландських членистоногих.
Том і його керівник Даррен Уорд з Manaaki Whenua Landcare Research описали і назвали один з невідомих видів, і Тому нарешті випала щаслива нагода втілити свій задум у життя і назвати досі не відомий рід нового виду ос – Lusius.
Хто ж не знає персонажа Луціуса Мелфоя, батька Драко Мелфоя, який протягом усього серіалу постає перед гладачем як слизький тип, який постійно затіває змову проти Поттера та його союзників, а також діє від імені того, кого не можна називати – Волан-де-Морта?! Однак, шанувальники Поттеріани добре пам'ятають, що в останній книзі і серії Мелфоя виправдали, оскільки він полишив Волдеморта під час битви за Гогвартс, а потім дав свідчення проти прихильників Темного Лорда.
Як пізніше сказав сам Том: «Оси нагадали мені персонажа з Гаррі Поттера Луціуса Мелфоя, бо його світле волосся дуже схоже на основне забарвлення тіла нового виду. Також я почав розмірковувати над тим, що люди дійсно негативно ставляться до ос, і це навіяло асоціацію з серіалом про Гаррі Поттера, де всі знають, що Луціус Мелфой – підлий лиходій і всі його ненавидять. Але в кінці серіалу його прощають за злочини, тому що він виходить з числа смертежерів та інших злих чарівників». Тому сподобалася ідея пов'язана зі спокутою книжкового персонажа і він вирішив використати її для поліпшення репутації лихозвісних ос. Стратегія Тома спрацювала. Гучне ім’я оси привернуло увагу громадськості до дослідження, а його подробиці були висвітлені ЗМІ усього світу.
Прийшов час і нам познайомиться із тепер відомою, нехай поки і не в самих широких колах, осою Мелфоя-старшого – Lusius malfoyi!
L. malfoyi відрізняється від інших ос в Новій Зеландії своїм блідим забарвленням, і це єдиний представник роду Lusius, виявлений в Австралійському регіоні. Це представник родини паразитарних ос, які для відкладання яєць і подальшого личинкового розвитку використовують тіло інших комах. У них є дві пари справжніх крил, характерна вузька осина талія, і, що важливо, вони не спроможні вжалити людину. Голова оси оснащена характерними довгими антенами, які є важливим органом чуття і використовується для вловлювання хімічних речовин, які надходять від потенційної жертви. У Новій Зеландії господарями паразитарних ос є гусінь метеликів, але деякі оси атакують жуків та інші види комах. Багато видів ос є вузькоспецифічними хижаками та спеціалізуються на паразитуванні тільки на певному виді комах.
У пошуках жертви, оса знаходить зручну ділянку на рослинності. Потім оса певний час ходить по рослині, барабанячи антенами по листю. Це допомагає їй виявляти летючі хімічні ароматичні речовини, які лишилися після гусені. Оса здатна вловлювати найменші часточки запаху, це допомагає їй краще зрозуміти хто знаходиться поруч з нею і як далеко.
Знайшовши відповідного господаря, оса стрімко кидається в його сторону і негайно атакує. Потім вона відкладає на, або навіть всередину тіла своєї жертви яйця за допомогою довгого і тонкого яйцекладу.
Як говорить Том: «після цього відбувається один зі сценаріїв з фільмів Рідлі Скотта про інопланетян («Чужий»)... з яйця вилуплюється личинка оси і облаштовується всередині тіла гусені. Маленька оса харчується нутрощами господаря і робить це вибірково, щоб зберегти життя господареві якомога довше, і щоб забезпечити себе гарним і затишним трупом-будиночком, в якому вона могла б безпечно жити та завершити розвиток».
Після стадії заляльковування, щойно народжена доросла оса врешті виривається з господаря, прогризаючи в його тілі акуратний невеликий отвір назовні. Живуть дорослі оси всього кілька тижнів і основним їх завданням є залишити після себе потомство.
«Оси-паразитоїди, як відомо, дуже важливі, - говорить Том, - це ключові види, які чинять непропорційно великий вплив на свою екосистему. Якщо ви їх приберете – ви неодмінно помітите їх відсутність. Причина, через яку оси-паразитоїди є невід'ємною частиною будь-якої екосистеми полягає в тому, що вони мають дуже тісний зв'язок зі своїми господарями».
У Новій Зеландії мешкає від 2000 до 3000 видів осиного сімейства, однак паразитарні оси тут недостатньо вивчені. Том говорить, що вони зустрічаються по всій країні, в тому числі на міських задвірках, де вони можуть бути на подив звичайним явищем, особливо в зарослих і занедбаних районах.
Після завершення роботи над описом оси Луціуса, аспірант-ентомолог займається вивченням паразитарної оси з Азії – Trissolcus japonicus, на прізвисько «оса-самурай». Господарем оси-самурая є коричневий мармуровий клоп, серйозний сільськогосподарський шкідник, який завдає величезної шкоди посівам на сході Сполучених Штатів. Клопи харчуються безліччю рослин, включаючи яблука, абрикоси, азіатські груші, вишню, кукурудзу, виноград, боби Ліми, персики, перець, помідори і сою. Ця комаха-шкідник швидко поширюється по всьому світу, і, хоча клоп ще не досяг Нової Зеландії, він уже є серйозною проблемою для біобезпеки країни.
Наразі Том працює над вирішенням питання, чи паразитують оси-самураї на близькоспоріднених видах коричневого мармурового клопа, поширених в Новій Зеландії. Якщо оса доведе свою ефективність, то цей вид в майбутньому можна буде використовувати як біологічну зброю проти шкідника і навіть імпортувати.
Поки немає коментарів. Будьте першим!