Корисні властивості граната, а також кому він протипоказаний

Гранат

Гранат, Рunіса granatum — невелике (3-6 м заввишки) дерево або кущ родини гранатникових. Гілки кутасті, часто — колючі. Листки супротивні, короткочерешкові, шкірясті, цілокраї, видовженоланцетні. Квітки правильні, одиничні або в пучках, яскравочервоні, рідко — білі або жовтуваті, 2-3 см в діаметрі. Плоди несправжні, ягодоподібні, до 8 (18) см у діаметрі. Цвіте у травні — серпні. Плоди достигають у вересні — жовтні.

Поширення. Походить із Закавказзя, Малої й Середньої Азії. На Україні (в Південному Криму) розводять як плодову та декоративну рослину.

Сировина. З лікувальною метою використовують кору рослини, квітки, а також шкірку і сік плодів; придатна й кора коріння, стовбура та гілок.

Хімічний склад. Кора містить алкалоїди (пельт'єрин, ізопельт'єрин та інші); шкірка плодів — дубильні речовини (до 28 % ), урсолову кислоту (0,6% ); у соку плодів є цукри (до 2 % ), органічні кислоти, вітамін С і таніни; у квітках — барвник пуніцин.

Гранат дуже низькокалорійний фрукт. Енергетична цінність 100 г їстівної частини плодів граната становить 62-79 ккал. У плодах рослини міститься близько 1,6% білка, 0,1-0,7% жиру, 0,2-5,2% клітковини і 0,5-0,7% золи.

До складу плода гранатового дерева входить цілий список корисних для організму людини компонентів. У них містяться органічні сполуки: бурштинова, лимонна, винна, яблучна, борна і щавлева кислоти, а також аскорбінова, фолієва і пантеіновая. Ці кислоти сприяють здоровому метаболізму і зміцнення імунітету. Плоди граната багаті калієм, магнієм, кальцієм, залізом, натрієм, хромом і марганцем. Дубильні речовини, фітонциди і танін, що містяться в гранатах допомагають впоратися з розладами кишечника, дисбактеріозом і діареєю. Вони чинять бактерицидну і протизапальну дію на слизових оболонках і поверхнях ран. Фітонциди вбивають бактерії або пригнічують їх зростання. Танін позитивно впливає на кровоносну систему, виводить з організму токсини і прискорює відновлення. Пектини виводять з організму сполуки важких металів і токсини. В гранатовій олії міститься 272 мг % вітаміну Е. У гранаті також міститься пунікалагін. На думку науковців, ця речовина може стати корисною у профілактиці та лікуванні хвороби Альцгеймера, як показали дослідження, пунікалагін перешкоджає розвитку запальних процесів, що призводять до руйнування клітин мозку.

Фармакологічні властивості і використання. Гранат є однією з найдавніших лікарських рослин. Сік його покращує апетит, регулює діяльність шлунково-кишкового тракту, відрізняється вираженим терпким смаком, володіє знеболюючою, сечогінною, жовчогінною, протизапальною й антисептичною дією. Сік плодів граната здавна відомий як відмінний протицинготний засіб. Також гранатовий сік прекрасно втамовує спрагу, збуджує апетит, сприяє виробленню еритроцитів, що, безсумнівно, позитивно впливає на кровоносну і серцево-судинну систему. Сік граната нормалізує тиск, а також благотворно впливає на печінку, нирки і легені. Науково доведено, сік граната захищає від ракових захворювань. Для людей, які перенесли опромінення радіацією, гранат є відмінним засобом для виведення радіоактивних речовин з організму та їх нейтралізації.

Плоди граната багаті цукрами, танінами, вітаміном С, що позитивно впливає на імунітет людини, нервову систему і стінки судин. Його часто рекомендую людям, які перенесли хірургічне втручання. Поряд з усіма цими властивостями, гранат служить відмінним засобом проти інфекцій, застуди, кашлю і ангіни, бореться із запальними процесами в організмі, володіє жарознижуючим ефектом, ефективний також у профілактиці туберкульозу.

Клінічні випробування свідчать про високу ефективність соку граната при лікуванні опіків (обпечені місця спочатку змочують розведеним 10-15 % -ним соком, а потім присипають порошком із шкірки плодів).

Квітки граната містять барвник пуніцін, мають в'яжучі, антисептичні властивості, а шкірясті оплодні володіють в'яжучими і закріплючими. Відвар (або настій) шкірки і плівчастих перегородок граната завдяки високому вмісту дубильних речовин використовується як в'яжучий засіб при лікуванні розладів шлунково-кишкового тракту і опіків (так само, як і настій квіток). Шкірка плодів служить сировиною для виробництва медичного таніну.

Препарати, виготовлені з кори гранатового дерева, виявляють глистогінну дію й використовуються проти стьожкових гельмінтів. Кора коренів і гілок граната чинить потужний паралізуючий вплив на гельмінтів. Кора граната звичайного містить алкалоїди, похідні піперидину – ізопельт'єрин, метилізопельт'єрин і псевдопельт'єрин, які і проявляють глистогінний ефект.

Народна медицина Аравії підсмажене насіння граната в суміші з насінням опійного маку застосовує при лікуванні дизентерії, проносів, при бронхіті, а відвар шкірки плодів – при проносах.

У народній медицині Сходу подрібнене коріння граната, змішане з соком алое, застосовуюється як болезаспокійливий засіб при сильних ударах і кісткових переломах. Розведений сік граната використовують для полоскання горла при ангіні. Припарки з квіток застосовують для розсмоктування запальних інфільтратів.

У Болгарії кору плодів вважають хорошим в'язким і протизапальним засобом при проносах, дизентерії, гастритах, колітах. Застосовують відвар з 2 ч. ложок подрібненої кори плодів на склянку води, кип'ятять 15 хвилин. Відвар з кори коренів і стебла – ефективний засіб проти ціп'яка: 50 гр. готової сировини варять протягом 15 хвилин в 500 мл води, в яку додають трохи вапняної води (щоб усунути неприємну дію танінових речовин), випивають за 2-3 години (при наявності солітера).

Лікарські форми і застосування

Для позбавлення від глистів застосовують такі настої і відвари:

• Проти солітера: 50 г кори розмочують протягом 6 годин в 2 склянках води, потім випарюють до половинного об'єму, проціджують, поступово випивають протягом години натщесерце. Через 2-3 години приймають проносне.
• Проти бичачого ціп'яка (настій або відвар): 60 г кори настоюють 7 годин на 3 склянках води, потім кип'ятять так доти, поки рідина не випарується до половини, після проціджують і охолоджують. Приймають 250 мл цього відвару невеликими ковтками протягом години, через 30 хвилин після прийому призначають рослинні проносні (настій з листя касії або кори крушини), а при їх відсутності – сольові проносні засоби.
• Проти стьожкових глистів: заварити в 100 мл окропу 5 гр. кори граната, настояти півгодини. Приймати по 1 ч. ложці 3-4 рази на день.
• Відварити подрібнену кірку одного плоду граната в 150 мл води. Після чого протягом півтори години випити відвар в три прийоми, не приймаючи їжі. Через 3-4 години прийняти проносне.

Для загального зміцнення організму:

• 1 чайна ложка шкірки плодів або квіток на 1 склянку окропу, настоюють 2 години, після чого приймати по 1 столовій ложці З рази на день;
• сік п'ють по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв до їди.

Необхідно пам'ятати, що алкалоїди кори паралізують багатьох глистів, але дуже токсичні і можуть викликати отруєння, що виражається в появі загальної слабкості, запаморочення, розладів зору, нудоти, судом. Тому внутрішнє застосування відвару кори і кореня граната вимагає великої обережності і лікарського контролю.

При всьому різноманітті корисних властивостей, гранат має свої протипоказання. Гранат категорично не рекомендується вживати людям, які страждають гастритом, ентеритом, виразковою хворобою і підвищеною кислотністю шлунка. Сік граната може роз'їдати зубну емаль, тому рекомендується чистити зуби після його вживання. Перед вживанням рекомендується розбавити гранатовий сік водою. Оскільки гранат володіє закріплюючими властивістями, то людям, які мають проблеми з травною системою (геморой і схильність до закрепів), слід обережно поставитися до його вживання. У гранатах, як і в інших плодах, можуть міститися нітрати і нітрити. Крім того, фрукт не рекомендують давати маленьким дітям у віці до двох років, а також людям з низьким рівнем кров'яного тиску.