ТОП-15 найбільш незвичайних декоративних злаків

Коли ми думаємо які рослини висаджувати на своїй ділянці, про злакові, зазвичай, забуваємо. Однак деякі декоративні різновиди мають дуже естетичний вигляд й готові прикрасити ділянку не гірше за інші квіти. Є близько 200 різновидів злакових рослин, які можуть застосовуватися в солітерних або групових посадках разом з іншими квітами. Про 15 найбільш незвичайних з них ми розповімо вам в нашій статті.

Костриця блакитна

Через свій незвичайний зовнішній вигляд трава костриця блакитна часто застосовується як прикраса садів. Вона має пишну сферичну форму та тонке голчасте сизе листя, які зберігає свою красу навіть взимку. Ця багаторічна трав'яниста рослина виростає у висоту до 40 см і схожа на волохаті помпони. Нею прикрашають рабатки, альпінарії та міксбордери, а також квітники. Кострицю можна зустріти у міських парках як елемент для фарбування квітників та мозаїчних панно. Якщо ви вирішили прикрасити свій сад блакитною кострицею, слід вибрати для неї правильне місце. Враховуйте, що великі рослини із великими яскравими квітами та листям висаджують на задньому плані. Перед ними розміщують низькорослі рослини та однорічні квіти.

Костриця невибаглива у вирощуванні, може рости на сонячних і напівтінистих місцях. Однак при вирощуванні в напівтінистих місцях її листя змінює колір з блакитного на зелений, і кущ виглядатиме не так декоративно. Цвітіння починається на початку літа й триває до середини осені. Костриця випускає колоскоподібні квітконоси сіро-зеленого забарвлення. Досвідчені садівники зрізають квітконоси, тому, що кущ на цвітіння витрачає багато сил, починає хворіти й втрачати декоративність. Оскільки костриця в природі росте на гірських альпійських схилах, вона любить супіщаний ґрунт зі значним дренажним шаром.

Для підтримання краси куща, його ділять кожні три роки. Рослина відноситься до морозостійких і не потребує укриття на зиму, однак при дуже сильних морозах листя може примерзати. Навесні, після того як сходить сніг, рослину «розчісують» граблями з рідкими зубчиками та видаляючи вимерзле й сухе листя. Розповсюджується насінням або діленням куща.

Погонатерум просоподібний

Батьківщиною погонатерума є Південний Китай. Також відомий під назвою кімнатний бамбук, оскільки вирощується у кімнатних умовах й застосовується для прикрас інтер'єру. Ця вічнозелена рослина, схожа на маленький бамбук, має ланцетоподібне подовжене листя на порожніх пагонах. Утворює густий чагарник з тонкими стеблами. Листя може досягати півметра довжини. Відноситься до рослин зі швидким темпом росту, вимагає регулярних пересадок у великі місткості. До типу ґрунту невибагливий, потребує регулярних поливів та притінення від прямих сонячних променів. Тривалість життя при вирощуванні цієї багаторічної культури становить п'ять років, однак, при низькій вологості, вирощуючись у кімнатних умовах, живе близько року.

Сетарія італійська

У деяких районах вирощується як кормова рослина, проте часто використовується для декору садових ділянок. Батьківщиною сетарії є Азія. Рослина відноситься до однорічних. Має жовте або зелене листя, зібране в волоті. Кущі виростають у висоту близько метра, густо розростаються на теплих сонячних місцях в родючому ґрунті, є засухостійкими. Однак при регулярних поливах має більш декоративний зовнішній вигляд. Часто використовується при створенні сухих букетів і у свіжих зрізках. Переносить морози до -2 градуси. Цвіте колосоподібними суцвіттями волоть довжиною до 40 см на прямо стійких стеблах. Листя ланцетоподібне, має довжину до 45 см і завширшки до 3-х см. Застосовується для прикраси квітників, у солітерних або групових посадках, як жива огорожа або як корм для тварин чи папуг.

Ячмінь гривастий

Ця рослина має вигляд легкості й загадковості. Протягом двох місяців він покриває ділянку повітряними суцвіттями, які потрібно вчасно зрізати для того, щоб уберегти ділянку від самосіву. Ячмінь гривастий – це злакова трав'яниста рослина, яка у нас вирощується як однорічник, тому, що не морозостійка. Він популярний через свій зовнішній вигляд, часто використовується для прикраси клумб. Являє собою щільний трав'янистий килим, витканий з тонкого довгого листя та шовкових колосків. Колоски є прикрасою рослини. Вони зібрані з щетинки довжиною до 8 см, розташовані у формі віяла.

Найбільш ефектний вигляд ячмінь має влітку, коли вітер колише його колоски, що змінюють свій колір з зеленого на солом'яний. Ячмінь часто зустрічається на квітниках, альпінаріях та газонах, у композиційних посадках. Його використовують для заповнення пустот між рослинами. Ця невибаглива рослина може вирощуватися на ділянках, де не можуть рости інші культури. Дуже добре поєднується з такими злаками як прутоподібне просо, з однолітніми, такими як пеніссетум або мітлиця ажурна, а також з низькорослою календулою, чорнобривцями та іншими рослинами. Любить рости на сонячних місцях, добре переносить посуху, вирощуючись на живильному ґрунті, формує потужні дернисті купини. Розмножується насінням або поділом кореня.

Серед злакових рослин можна зустріти дуже декоративні види, які здатні прикрасити будь-яку садову ділянку, а також створити унікальний фон, доповнити оформлення водойм або зон відпочинку.

Кортадерія

Кортадерія – декоративний злаковий багаторічник виростає у висоту понад два метри. Граціозно підноситься над рослинами на ділянці, має довге мечоподібне листя зеленого кольору та прямі тонкі квітконоси. Надбанням кортадерії є її пухнасті суцвіття, які тримаються на стеблах дуже тривалий час, декоруючи сад. Кортадерію використовують для зимових букетів та прикраси ландшафтів. Дуже красиво виглядають рослини, висаджені у групових посадках. Волотисті квіти можуть бути рожевого, сріблястого, білого або золотистого кольору у залежності від виду кортадерії. Рослина любить рости на суглинному родючому ґрунті на відкритих світлих місцях. Поливу не потребує, тому, що є дуже посухостійкою. Ніколи не уражається шкідниками. Розмножується діленням кореневища або насінням, яке має високий відсоток схожості. Для отримання більш щільних заростей, рослину рекомендується обрізати. Для підтримки декоративного виду потрібно періодично видаляти жовте листя.

Пеннісетум щетинистий

Так само відомий під назвою перистощетинник. Це багаторічна злакова рослина, привезено до нас з Азії. З латинської мови пеннісетум перекладається як «щетина» і «перо». Назва відображає зовнішній вигляд рослини. Колосся рослини зібрані в кільчасте суцвіття й покриті ворсом волокнисто-перистої структури. У природі налічується близько 150 різновидів пеннісетума. Середня довжина колоска становить пів сантиметра. У висоту рослина досягає півтора метра, довжина волоті становить 5-25 см. Листя тонке, лінійне. Найбільш декоративний вигляд рослина має восени, коли її листя змінює колір на яскраво-жовтий, а колоски мають зелене забарвлення. Пеннісетум щетинистий відноситься до морозостійких рослин, проте є теплолюбним і безсніжною морозною зимою може загинути. Застосовується виключно для декорування ділянок, не є лікувальною та харчовою рослиною. Любить рости на кам'янистих ґрунтах, використовується у зимових букетах та сухостоях.

Пеннісетум сизий, або декоративне просо

Пеннісетум сизий популярний через колір свого листя. Воно має бордове забарвлення, ширину близько 3 см, а висоту близько 2-х метрів. Вирощується як декоративна та кормова рослина. Відноситься до швидкорослих рослин. У природі можна побачити у тропіках Африки й субтропіках Південної Америки. У нас пеннісетум або декоративне просо зустрічається досить рідко, проте набирає все більшої популярності. Відноситься до не морозостійких рослин, вирощується як однорічник. Через зовнішній вигляд куща іноді цю рослину називають фонтанною травою. Він має прямі стебла й тонке листя, яке згинається разом з колоссям, створюючи вигляд фонтану. Застосовується у міксбордерах, для декорування огорож та будівель. Висаджується як жива огорожа, у композиційних посадках, для створення заднього фону квітників та прикраси водойм. Добре партнерство з деревієм, котовником, однорічними айстрами, ехінацеєю та жоржинами. Любить рости на сонячних теплих місцях, у вологому родючому ґрунті. Добре переносить посуху, вимагає поливу лише в дуже жаркі та сухі дні.

Перистощетинник волохатий

Відноситься до сімейства злакових, є багаторічною трав'янистою рослиною, яка у наших регіонах вирощується як однорічник. Виростає у висоту до 60 см, формує густу дернину. Листя має ширину до 0,5 см, на довгих пагонах виростають яйцеподібні колоски-волоті завдовжки до 10 см, які мають золотистий колір, зібрані у групи по 54 штуки, мають довгі до 5 см волосисті щетинки. Цвітіння триває протягом усього літа. Вирощується на сонячних місцях у легкому піщаному ґрунті. Має властивість пізно зацвітати, тому вирощується у контейнерах або вимагає укриття на зиму. Застосовується для декорування городів, парканів, в міксбордерах, як жива огорожа або як одинична рослина у великих горщиках. Ефектно виглядає з низькорослими килимковими рослинами та біля дерев. Часто є окрасою водойм, добре росте разом з жовтими трояндами, котовником, веронікою або солідаго.

Міскантус

Налічує у своєму роді близько 40 видів. Однак у наших регіонах зустрічається тільки два з них. Багаторічник міскантус виростає до 2-х метрів заввишки й утворює велику дерновину. Має прямі стебла та жорстке довге листя. Волоті у вигляді віяла, облямовані шовковистими щетинками. Міскантус гігантський використовується не тільки як декоративна рослина. Але також масово вирощується у промислових масштабах. З нього виготовляють біопаливо. Він виростає до трьох метрів у висоту, має плакучий вигляд листя у формі фонтану. Листя зеленого кольору має білу смугу по центру аркуша. Швидко розростається, зацвітає у кінці літа рожевою волоттю, яка змінює свій колір на сріблястий. Міскантус гігантський часто використовують для оформлення водойм та заднього фону квітника. Ще одним популярним видом міскантусу є міскантус китайський. У природі його можна побачити на далекому сході та в Китаї. Він являє собою потужний пряморослий чагарник з довгими до 3-х метрів у висоту стеблами, лінійним листям і одно квітковими білими колосками, зібраними в пухке волотисте суцвіття. Відноситься до невибагливих у вирощуванні рослин. Добре росте на будь-якому типі ґрунту за винятком глинистих та піщаних. Через швидке розростання потребує контролю росту. Щоб запобігти розповзанню міскантусу по всій ділянці й спровокувати формування потужної куртини, потрібно обмежити місце зростання рослини металевими або дерев'яними плитами, заглибленими на 15 см в землю. Рослина погано переносить пересадку, розмножується поділом кореневища та насінням. Застосовується для прикраси в міксбордерах та для створення зимових букетів.

Зайцехвіст

Другою назвою цієї рослини є лагурус. Зайцехвіст представник одного єдиного виду – лагурус яйцеподібний. Злакова рослина має велику популярність у ландшафтних дизайнерів через свій красивий зовнішній вигляд. У природі цю рослину можна побачити у Середземномор'ї, в Азії, Європі та Північній Африці. Вона росте у піщаних дюнах, лісах і на гірських схилах. Лагурус з грецької мови перекладається як «заєць» і «хвіст». Таку назву рослині дано не випадково, через те, що в процесі цвітіння вона впускає волотисте суцвіття, що нагадує пухнастий заячий хвостик. У період цвітіння такі «хвостики» покривають практично весь чагарник, створюючи вигляд легкої хмари. Ландшафтні дизайнери та садівники використовують яйцехвіст для створення гармонійних ділянок. Також рослину використовують у зимових букетах як сухоцвіт і ікебану. Цей злаковий однорічник добре росте разом з такими рослинами як тимофіївка лугова, ковила, мишій, луговик дернистий та іншими. У природі лагурус розмножується самосівом. Також його можна розмножувати поділом кореня. Кореневище у рослини дуже міцне, завдяки чому вона росте на кам'янистих схилах. Зайцехвіст виростає в висоту до 6-20 см, має міцні стебла зеленого забарвлення, на кінцях яких виростає колосоподібне суцвіття. Довжина суцвіть близько чотирьох сантиметрів. Вони мають яйцеподібну форму й покриті довгими ворсинками, що надає їм пухнастого вигляду. Колоски можуть бути жовтого світло-зеленого, білого або лілового забарвлення. Їх колір залежить від ґрунту, на якому вирощується рослина й ступеня освітленості. Цвітіння починається в кінці весни й триває до двох місяців. Листя ланцетоподібне довге, світло-зеленого кольору, покрите короткими ворсинками. Довжина листа становить 15-25 см. Рослина не морозостійка, тому вирощується як однорічна, однак, лагурус невибагливий у вирощуванні, дуже рідко хворіє та вражається шкідниками. Застосовується для декору у кам'яному саду, розаріїв, садових доріжок та міксбордерів.

Сорго декоративне

Сорго є декоративною злаковою рослиною, батьківщиною якої вважається Судан. Має дуже багато різновидів. Відноситься до теплолюбних, витривалих рослин, які ніколи не хворіють, не уражаються комахами й можуть рости в умовах сухого клімату. Також сорго може рости на солоних, глинистих та суглинних ґрунтах. Корінь у рослини дуже розгалужений, формує брунькоподібні бульби, відростки якої розростаються у ширину до півтора метра й занурюються в глибину до трьох метрів. Листки гладенькі, загострені на кінці з цільними краями, покриті легким восковим нальотом. Волотисте суцвіття складаються з колосоподібних стебел. Колоски ростуть попарно й мають зовні шкірясті луски. Сорго використовується у їжу, містить крохмаль, цукор, з нього роблять спирт, борошно, папір й покривний матеріал для дахів, а також солому сорго використовують для плетіння кошиків.

Насіння цієї рослини застосовують у корм домашнім птахам. Листя містить сахарозу, синильну кислоту, кальцій магній, цинк, натрій, фруктозу, залізо, амінокислоти, вітаміни групи В, в тому числі В17, А, РР, Е, С. Завдяки своєму складу, сорго застосовується як лікарська рослина для лікування ракових пухлин . Кількість синильної кислоти збільшується пропорційно збільшенню азотних добрив в ґрунті. У садових ділянках сорго використовується для декору, оскільки не конфліктує з іншими рослинами, може прикрасити квітник або грядку. Розмножується насінням або вегетативно. При розмноженні насінням його слід замочувати, тому, що воно має дуже щільну оболонку.

Ковила найкрасивіша

Ця рослина є досить рідкісною у наших садах. Вона належить до багаторічних рослин сімейства злакових. Привезена до нас з Кавказу та Середньої Азії. Налічує понад 300 різновидів. У природі ковила найкрасивіша зустрічається у степах. Цвітіння починається у травні й триває протягом місяця. Ковила посухостійка невибаглива рослина дивує своїм зовнішнім виглядом, запушеними колосками, що схиляються пасмами. У період цвітіння волоті випускають шовковисті нитки, які вільно опускаються до низу, що надає кущу вигляду подушки. Ковила випускає багато прямих стебел, має темно-зелене довге листя, гладке зверху і з дрібними ворсинками знизу. Стеблові листки коротші прикореневих, покриті шипами й ворсинками. Суцвіття колосоподібне волотисте, має компактний вигляд і безліч волосків. Активно використовується у господарстві, завдяки чому включено до Червоної книги деяких країн. Розмножується насінням за допомогою вітру. Складно переносить пересадку, на одному місці може рости близько 10 років. Застосовується у міксбордерах, в поєднанні з такими злаковими як лисохвіст, міскантус чи костриця, а також з іншими рослинами: шавлією, ромашкою, маком, ехінацеєю, плетистими трояндами. Використовується для прикрас альпінаріїв, в посадці з барбарисами, дерном або хвойними рослинами.

Овсець вічнозелений

Ця рослина прийшла до нас з Альп і західного Середземномор'я. У природі її можна побачити на схилах гір на висоті близько двох кілометрів. Овсець має тонке довге листя синьо-блакитного кольору, що формує компактний кущ діаметром до одного метра і висотою до півметра. Цвіте сріблястими зеленими суцвіттями, які являють собою волоті, що ростуть на довгих, до півтора метра, стеблах. Цвітіння починається у середині літа. Овсець використовується для прикраси ділянок завдяки своєму красивому листю, яке зберігає вигляд протягом усього року. Вирощується на відкритих сонячних місцях з південної сторони, любить пухкий середньо поживний ґрунт. Якщо рослина росте в тіні, листя змінює колір й стає зеленим. Для підтримки декоративного виду один раз на чотири роки вимагає ділення куща. Відноситься до морозостійких рослин. Однак в безсніжну морозну зиму може обмерзнути й втратити свою декоративність. Розмножується вегетативно та насінням. Використовується для декору рокаріїв, штучних водойм, садів, міксбордерів та сонячних квітників.

Хасмантіум широколистий

Також має назву плоскоколосник або дикий овес. Характеризується мечеподібним листям шириною до 2-х см і довжиною до 20 см, яке має яскраво-зелений колір навесні та жовтий, помаранчевий й коричневий – ближче до осені. У липні на довгих стеблах формуються волотисте суцвіття схожі на суцвіття проса. Через деякий час колоски виростають до трьох сантиметрів у довжину і півтора сантиметра у ширину, набувають зеленого кольору з жовтими або коричневими кантиками. Батьківщиною хасмантіума вважається Північна Америка, де він росте у вологих лісах, тому в садах цю рослину вирощують на вологих сонячних ділянках. Стебла рослини досягають висоти 120 см. Розмножується самосівом або діленням куща. Використовується у солітерних або групових посадках, а також у поєднанні з багаторічними рослинами, які цвітуть восени: айстри, анемони, клопогон, ехінацея. Використовується також для виготовлення зимових букетів та ікебан.

Імперата циліндрична

Також відома під назвами Ред барон або червона блискавка. Налічує у своєму роді дуже багато різновидів, які успішно застосовуються для прикрашення ландшафтів. Імперата відноситься до злакових рослин, що швидко завойовують нові території самосівом. Батьківщиною її є Китай і Японія. Імперата невибаглива у вирощуванні, не вимагає особливого догляду й має дуже декоративний вигляд, здатний прикрасити будь-яку ділянку. Листя має зелено-червоний колір, мечеподібну форму, у висоту виростає до 80 см, цвіте колосоподібними волотистими суцвіттями довжиною до 15 см.

Рослина відноситься до зимостійких, не потребує укриття від морозу й вирощується як багаторічна рослина. Листя не має будь-якої корисної якості. Тому не використовується в їжу або в народній медицині. Вирощується на добре освітлених відкритих місцях. Чим більше світла, тим яскравішим буде листя. До типу ґрунту не вимоглива. Однак полюбляє дренований ґрунт, в якому не застоюється волога. Розмножується насінням та діленням кореня. Найчастіше застосовується для оформлення японських садів, декорування водойм, міксбордерів. Добре партнерство з ялівцем, трояндами, міскантусом, кипарисами, горянкою, примулами, барбарисами. Вирощується у садах англійського стилю та в садах стилю прерій. Також може вирощуватися у горщиках або контейнерах у міксбордерах. Корінь імперати у своєму складі містить багато калію, який використовується у косметології як зволожуючий елемент. Його додають в креми або пудри.