Яскравий плодовий сад

Якщо розмір ділянки садівника дозволяє, то краще висадити культури, у яких плоди не тільки смачні, але й пофарбовані в яскраві нарядні кольори. Це можуть бути різні сорти яблунь, груш, вишень, абрикосів, персиків. Залежно від виду і сорту дозрівання врожаю триває з початку літа до пізньої осені. Щоб посадки були здоровими та рясно плодоносили, необхідно забезпечити їм відповідні умови вирощування.

Яблуні

Яблучні дерева колись були привезені з Китаю, Середньої та Малої Азії, а також з південно-східної частини Європи. Рослина відноситься до сімейства Розових. Віддає перевагу зоні помірного клімату, відрізняється високою морозостійкістю, тому може рости в прохолодних регіонах. Все більш популярними знову стають старі сорти яблунь, завдяки виключно смачним плодам і відмінній стійкості до хвороб.

Яблуні добре розвиваються на сонячних місцях, укритих від вітру. Піка плодоношення вони досягають на родючій і щільній гумусовій землі, pH якої коливається в межах 5,5-6,5. Висаджувати саджанці яблуні слід з початку жовтня до появи перших заморозків. Дорослі рослини потребуютьпомірного поливу, винятком є період відразу після посадки, коли зволоження має бути частішим.

Для хорошого врожаю важливу роль відіграє добриво, яблуня добре засвоює органічні та мінеральні речовини. Підживлення дозволяють домогтися рясного плодоношення і захистити сад від впливу холодних температур.

Селекція творить чудеса, і на сьогодні відомо про величезну кількість яблучних сортів. Основна їх відмінність полягає в термінах дозрівання врожаю, у зовнішньому вигляді та смаку яблук.

Вибираючи саджанці яблунь для саду, краще зупинитися на сортах з різними термінами дозрівання. Це дозволяє збирати свіжі фрукти з серпня по листопад. Також варто купувати різновиди, що мають тривалий термін зберігання.

Яблучні сорти:

Антонівка звичайна — старовинний російський сорт, плоди якого дозрівають на початку вересня і можуть зберігатися до листопада. Яблука середнього розміру, кислі й дуже ароматні. Завдяки високому вмісту пектинів антонівка прекрасно підходить для варення і джемів.

Бойкен — в'яже урожай кожні два роки. Яблука даного сорту дозрівають у середині жовтня. Вони соковиті й кислі, підходять в основному для варення. Плоди середнього розміру, мають зеленувато-жовту шкірку з червоним рум'янцем.

Голден Делішес — американська селекція. Смачні яблука голден делішес достигають у другій декаді жовтня. Вони соковиті та ароматні, з солодким винним присмаком, з зеленуватою або жовтою шкірочкою.

Айдаред — американський сорт, яблука дозрівають в кінці вересня. Їх можна зберігати до кінця січня. Зелено-жовта або біло-жовта шкірка покрита червоним глянцевим рум'янцем. Фрукти соковиті, смачні, з невеликою кислинкою. Вони підходять як для безпосереднього вживання, так і для консервації.

Orange Coke — англійський сорт, який дає маленькі, але смачні плоди, покриті кармінно-помаранчевим рум'янцем. Яблука дозрівають в кінці вересня і можуть зберігатися до грудня. Вони відмінно підходять для варення та яблучних пирогів.

Костелу — польська селекція, яблука з дуже солодким і соковитим м'якушем. Кулясті, зелені й жовті, вкриті жовтуватим рум'янцем, вони стають найбільш смачними приблизно через 2-4 тижні після збору врожаю. Плодоносить один раз на два роки.

Малинівка — це яблука, м'якуш яких забарвлений у буряковий відтінок. Соковиті, ламкі плоди покриті малиново-карміновим рум'янцем. Дозрівають в кінці вересня.

Папіровка — походить з країн Балтії. Плодоносить раз на два роки, але дуже рано: яблука дозрівають на рубежі липня і серпня. Маленькі жовті (або біло-жовті) фрукти соковиті й смачні. Вони підходять як для компотів, так і для безпосереднього вживання.

Чемпіон — чеський сорт. Дерево рясно та щорічно плодоносить. Яблука дозрівають з середини вересня і можуть без втрат зберігатися майже до Нового року. М'якуш еластичний, має вершковий смак, соковитий і дуже ароматний.

Сзара Ренету — голландська селекція, яблука дуже соковиті з гострим присмаком. Вони відмінно підходять для варення (желе, компотів, мармеладу, мусів). У повну стиглість вступають наприкінці вересня або на початку жовтня.

Персик (Persica vulgaris Mill.)

Рослина персик звичайний з сімейства Розових роду Слива, родом з центральної та північної частини Китаю. На сьогоденняперсики не зустрічаються в дикій природі, їх можна побачити тільки в культурних садах.

У нашій країні ці дерева зазвичай вирощують на присадибних ділянках. Персики дуже чутливі до морозів, тому їх можна садити тільки на півдні, а також в областях з помірним і м'яким кліматом.

Персиковим деревам потрібні родючі, добре дренованіземлі, які швидко прогріваються, з нейтральним pH (6-7). Вони не підходять для важких, щільних і глинистих ґрунтів. Також культура погано розвивається на торф'яних вологих субстратах з високим рівнем ґрунтових вод. Персики потребують дуже сонячного, теплого розташування, та мають бути захищені від рвучких вітрів. Добре себе почувають сади, посаджені на пологих схилах з південною експозицією або в цьому ж напрямку, але біля стін будівель. Ці рослини не зовсім морозостійкі, вони можуть отримувати пошкодження в морозні зими.

Кроні персикового дерева слід надати обриси казана, який є порожнистим і складається з 3-4 основних гілок. Така форма забезпечує оптимальний доступ сонячного світла до всіх гілочок та фруктів, які достигають. Щороку персики обрізають, скорочуючи всі торішні пагони вдвічі. Таку обрізку проводять не раніше початку квітня.

Персики (в залежності від сорту) дозрівають з липня по жовтень. Фрукти є м'ясистими кістянками плоско-кулястої форми, покритими оксамитовою шкіркою ніжно-рожевого кольору з червоним рум'янцем. Вони мають щільний кремовий або жовтий м'якуш, кожен важить близько 100-200 г. Усередині знаходиться досить велика товста кісточка з борозенками. Плоди дуже смачні, великі, м'ясисті та соковиті. У них характерний інтенсивний аромат. Їх можна їсти у свіжому вигляді, а також робити джеми, варення і компоти. Вони також підходять для отримання сухофруктів.

Персикові дерева також можна вирощувати як декоративні рослини, у деяких сортів надзвичайно декоративні квіти темно-рожевого, білого або лососеві забарвлення. Квітки можуть бути повними або напівмахровими, однорідними або прикрашеними темнішими смугами. Також влітку усаду дуже красиво виглядають дерева, покриті яскравими та ароматними великими плодами.

Абрикос (Prunus armeniaca)

Рослина, що належить до сімейства Розових. Родом з Азії, росте в Китаї, Кореї, Киргизії. У нашій країні можливо тільки аматорське вирощування культури абрикос на півдні та в центрі, через те, що ці дерева дуже чутливі до пізніх весняних заморозків, які можуть пошкодити квіткові бруньки.

Абрикосам потрібно тепле, сонячне, світле місце, захищене від льодяних вітрів з морозом. Ці дерева повністю морозостійкі (навіть до -30°С), але їх квіти часто пошкоджуються весняними заморозками.

Найкраще абрикоси ростуть на родючих, глибоко окультурених ґрунтах, які помірно вологі й швидко прогріваються. Рівень pH субстрату повинен бути нейтральним або слабкокислим. Саджанці слід висаджувати навесні, щоб добре прижилися до зими. Перший урожай в'яжеться через 4-5 років після посадки.

Абрикоси, як і інші фруктові дерева, вимагають регулярного обрізування, але не обов'язково щороку. Найбільш відповідний період для стрижки — літо (після плодоношення), або рання весна (березень).

Плоди абрикоса дозрівають в липні-серпні. Це кулясті або злегка приплескані кістянки зі шкіркою апельсинового кольору, часто покритої рум'янцем. М'якота абрикоса солодка і соковита, може бути жовтого або оранжевого кольору. Фрукт, в залежності від сорту, має вагу від 30 до 70 г. Вони цінуються за відмінний смак, який ідеально підходить для вживання в сирому вигляді, а також у якості зимових заготівель (джемів, мармеладу, компотів) або для сушіння. Плоди містять вітаміни C, B2 і фосфор, калій, залізо і бета-каротин. У абрикосів багато цікавих сортів, що розрізняються терміном дозрівання плодів (з середини липня по вересень), їх розміром і кольором.

Груша

Грушеве дерево належить до сімейства Розових. Зустрічається в зоні помірного клімату Європи та Азії. В біологів немає єдиної думки про кількість порід, передбачається, що воно включає від 30 до 60 видів і кілька тисяч різновидів. Груші досить складно вирощувати через їх схильності морозів та хвороб. Для висадки грушевого саду, можна вибирати літні, осінні та зимові сорти.

Груша — рослина, якій для запилення потрібні не тільки комахи. Для рясного плодоношення квітам необхідний пилок іншого грушевого сорту. Дерева повинні рости в теплому і сонячному місці, де гне трапляється сильних вітрів. Їх можна посадити, наприклад, біля південної стіни будівлі або на пологому схилі з південною експозицією. Культура найкраще розвивається на родючому, багатому поживними речовинами субстраті, добре прокультивованому і слабокислому. Ґрунт повинен бути вологим, але досить водопроникним, щоб в ньому не затримувалася вода.

Груші вимагають щорічного обрізування, перше роблять урік після посадки. В наступні сезони вирощування стрижку пагонів роблять наприкінці зими.

Плоди літніх грушевих сортів (наприклад, Ред Фаворитка або Улюблениця Клаппа, Конференція, Талгарська, Дюшес річний) швидкопсувні, і придатні в основному для безпосереднього вживання. Осінні (Конференція, Абат Фетель, Вікторія, Вижниця, Далісан, Долорес, НіколаКрюгер) підходять як для свіжого споживання, так і для консервування (їх плоди зберігаються краще). Озимі сорти груш (Конкорд, Анжеліс, Бланка, Генерал Тотлебен, Герберт Хутту) дозрівають пізно, а їх плоди дуже добре зберігаються та ідеально підходять для консервування.

Вишня (Cerasus vulgaris)

Рослина, що відноситься до сімейства Розових, родом з Малої Азії. Зустрічається як у вигляді культурної рослини, так і в диких посадках.

Своєю популярністю садова культура вишня зобов'язана смачним фруктам, які їдять свіжими та застосовують в кулінарії. Найчастіше їх називають ягодами. З них можна робити джеми, варення, соки, желе, вина, настоянки. Культуру вирощують на малих присадибних ділянках і в великих садах.

Вишню слід розташовувати в теплих і сонячних місцях, недоступних холодним північним вітрам. Культура дуже комфортно почуває себе на південних схилах. Найкраще росте на піщаних або супіщаних, глибоко окультурених ґрунтах. Рослини досить стійкі до посухи, тому не вимагають регулярного поливу (він необхідний у разі тривалої посухи). Оптимальний час для напівпрозорого формування вишневого дерева — літо, після збору плодів. Обрізка полягає у видаленні частини пагонів таким чином, щоб світло та повітря краще потрапляли в центр крони.

Ягоди вишні — це дрібні (близько 1,5 см в діаметрі) плоди, що дозрівають з кінця червня до початку серпня (в залежності від сорту). Вони можуть бути червоними, темно-бордовими (майже чорними) або жовтими. Усередині м'якуша знаходиться кісточка, з якої в майбутньому сезоні може розвинутися сіянець. Для виробництва соків беруть сорти з плодами, що мають дуже темну шкірку і соковиту м'якоту. Для їжі найчастіше висаджують різновиди з ягодами, покритими світло-червоною шкірочкою, що мають майже безбарвний м'якуш і прозорий сік. Вишня може бути в різному ступені кисло-солодкою.

До ранніх сортів вишні відносяться: Ксенія, Шоколадниця, Зустріч, Чудо-вишня, Малятко, Мелітопольська десертна, Шпанка. Всі вони мають великий розмір, і середню вагу до 7 г. М'якота яскраво-червона, ніжна, соковита, кисла на смак, добре відділяється від кісточки. Дозрівання відбувається ближче до першої декади липня. Пізні різновиди: Метеор, Вишня Панді, Альфа, Володимирка, Чорнокірка, Апухтінська, Болотівська, Горьківська, Коростинська. Їх найчастіше висаджують для перероблювання врожаю на соки, а також для приготування варення. Достигають пізні вишні в останніх числах липня, приблизно на 3 тижні пізніше ранніх сортів.

Черешня (Prunus avium)

• Фруктова рослина черешня відноситься до сімейства Розових з роду Слив. У природі зустрічається в Західній Азії та Європі. Черешні— одні з найбільш часто та охоче вирощуваних фруктових дерев. Своєю популярністю вони зобов'язані плодам, які розрізняються за розміром, кольором і терміном дозрівання (в залежності від сорту).
• Виростити черешню досить складно через високу чутливість до морозів і хвороб. Однак якщо садівник забезпечить посадкам відповідні умови для зростання і розвитку, вони будуть приносити рясний урожай щорічно.
• Культура любить теплі й сонячні місця, недоступні сильним і морозним вітрам. Ці рослини витримують морози до -25°C, але їх квіти часто піддаються весняним заморозкам. Дерева черешні досить сильно розростаються, тому в саду їм потрібно багато місця. Культурі необхідний родючий ґрунт, багатий поживними речовинами, проникний, з лужним pH (6,8-7,0).
• Черешні не вимагають частого та щедрого обрізування, тому, що природно утворюють вільні та красиві крони. Це високі дерева, що може утруднити збір врожаю, тому необхідно обрізати верхівки гілок. Вони погано переносять зріз деревини та дуже сприйнятливі до бактеріального раку, особливо навесні. Оптимальним часом для обрізування буде літо, незабаром після збору плодів.
• Ягоди черешні (в залежності від сорту) дозрівають з кінця травня до початку серпня. Вони мають кулясту форму і кріпляться до материнської гілки довгим тонким черешком. Їх округла м'якота покрита блискучою шкіркою і містить всередині насіннєву кісточку. Діаметр плодів до 25 мм (вага близько 10 г). Найчастіше вони червоного кольору, але також можуть бути жовтими й темно-бордовими (майже чорними). Їх слід збирати тільки тоді, коли фарбування шкірки буде рівномірним, а колір — характерним для сорту.
• Плодоношення черешні після посадки настає приблизно на третій рік. З кожним роком дерева дають все більший урожай. Стигла черешня є пташиним смаколиком, особливо вона подобається грачам, галкам і шпакам. Щоб захистити сад від птахів, поверх гілок натягують захисну сітку, або використовують звукові сигнали, що відлякують.
• Під час затяжних сирих періодів ягоди лопаються, починають пліснявіти та гнити. Якщо в саду одне або два невеликих дерева, можна над ними натягнути тимчасовий дах з поліетиленової плівки. В очікуванні сильних татривалих дощів, фрукти можна зібрати раніше, до того, як вони повністю дозріють. Ягоди досягнуть стиглості у ящиках. Підгодовані черешні менш сприйнятливі до вологи, тому їх потрібно регулярно піддобрювати речовинами, багатими кальцієм.
• Варто посадити в саду кілька сортів черешні, які будуть відрізнятися кольором плодів і термінами дозрівання (ранні, середньоранні й пізні). Культура не самоплідна, тому для запилення по сусідству повинні рости інші, часто специфічні, споріднені сорти. Це слід враховувати при виборі дерев для посадки.
• Радіє серце садівника, коли соковита зелень дерев густо розбавляється яскравими мазками плодів. Чого тільки немає в плодовому саду — помаранчеві абрикоси й рожеві персики, жовті, зелені та червоні яблука, бордові вишні та сонячна черешня. Трохи любові до природи, багато догляду та турботи, — і сім'я майже цілий рік забезпечена свіжими фруктами.