Все, що потрібно знати про баклажани

Баклажани

Баклажани - це однорічна рослина з тропічних районів Індії, звідки його вирощування поширилося на Китай та Японію. Його завезли до Європи в 13 столітті.

У країнах Африки та Азії, а також у Європі його цінують як дуже корисний овоч, з плодів якого готують варені та запечені страви, хоча іноді плоди баклажанів консервують для продовження використання взимку.

Хімічний склад плодів варіюється залежно від сорту та способу вирощування. Таким чином, цукри становлять 30-35% сухої речовини, що значно нижче, ніж в інших видів овочів, з найбільшим вмістом глюкози. З мінеральних речовин плоди містять найбільше фосфору, магнію і кальцію. Окрім вітаміну С, баклажани містять нікотинову кислоту, вітамін В1 і невелику кількість каротину. Крім того, вони мають низьку калорійність.

Баклажан характеризується підвищеними вимогами до тепла та світла, оскільки він родом з тропіків. Найбільш підходящі температури для його росту та розвитку становлять від 22 до 29 °C, тоді як низькі температури у баклажанів викликають шок, зупиняючи його розвиток. Оскільки баклажан страждає при низьких морозах, його успішне вирощування займає щонайменше п’ять місяців без заморозків і три - із середньою температурою вище 20 °C. Окрім чутливості до морозу та коливань температури, баклажан також реагує на надмірно високі температури, які порушують його метаболізм, що призводить до утворення крихітних, морфологічно змінених квіток.

З іншого боку, баклажани чутливі до нестачі вологи, що в свою чергу може призвести до уповільнення росту рослин, а також до появи гірких плодів. Тому для його успішного вирощування необхідно проводити регулярні поливи кожні 6-7 днів 20-30 літрами води на квадратний метр, особливо під час формування плодів. Добре росте на теплих, глибоких, пухких і родючих ґрунтах, нейтральних до слабокислих реакцій, в той час, як ґрунти легкого та піщаного складу йому не підходять, оскільки мають великі коливання температури. Найкраще баклажан процвітає після вирощування бобових та гарбузів.

Спосіб виробництва

Баклажани можна вирощувати на відкритому повітрі та в захищеному місці. Вирощування баклажанів досить схоже на вирощування помідорів, тому що подібне до нього, для виробництва в садах вирощується з розсади. Техніка виробництва розсади така ж, як і для томатів. У південних, теплих районах висадка розсади починається трохи пізніше, ніж у випадку з помідорами, з 20 по 25 квітня і триває до 10 травня. У більш холодних, більш північних районах терміни посадки зміщені приблизно на 20 днів. Відстань посадки між рядами становить 70 см, а в ряду - 40-50 см. Після посадки баклажани слід добре полити 1-1,5 літрами води на рослину. Оскільки баклажани приживаються повільно, перше окопування слід проводити лише через 20-25 днів після посадки.

Врожай баклажанів

Збір баклажанів зазвичай починається через 60 - 70 днів після посадки та спочатку проводиться кожні 7-10 днів, а пізніше кожні 4-5 днів. Таким чином, плоди збирають у той час, коли вони виявляють характерні ознаки зрілості культивованого сорту: форму, розмір, колір та блиск. Кожна рослина баклажанів може дати 8-12 прекрасно розвинених плодів, при врожайності від 2,5 до 6 кг з квадратного метра, часто навіть 12 кг. При кімнатній температурі плоди добре зберігаються 5-7 днів, а при температурі 5 градусів С - кілька тижнів.

Баклажани особливо корисні для травлення, а також знижують рівень холестерину в крові, «очищають» шкіру, виводять продукти життєдіяльності, саме тому він хороший при лікуванні нирок, ревматизму та діабету. Крім того, він захищає від атеросклерозу, нервових захворювань та вугрів. 

Хоча французи до сих пір це заперечують і називають баклажани яблуками божевільного, бо через свою необізнаність в 17 столітті вони вживали недостатньо стиглі або сирі фрукти, що викликало розлад шлунку через речовину "соланін".