Подорожуючи Україною
Подорожуючи Україною, особливо західною навесні, постійно відкриваються надихаючі краєвиди...
І десь з підсвідомості включається саундтреком: я піду в далекі гори....
Пісня, слова до якої, Володимир Івасюк сам написав у дорозі і яка йому відкрила шлях до всенародної слави...
Вона актуалізувалася у просторі ще і завдяки Голосу України, де у фіналі іі заспівала переможниця Оксана Муха.
Крокую Львовом, у навушниках різні її виконавці- авторське, Квітка Цісик, Плач Єремії....
Пам`ять підтягує, що історіяжиття самого Івасюка не така райдужна.
Відкриваю його біографію.
Він зник і загинув за загадкових обставин, справу засекречено.
Але саме 24 квітня 1979 року- день, коли Володимира Івасюка бачили живим востаннє.
На хвилі пісні хочеться вірити, що він у кращому світіі, оточенні високих гір, квітучих полонин....
Історія створення пісні
Крізь слова, легко здогадатися про існування музи — Ніна Щербакова, асістентка режісера на черновецькому телебаченні, в яку молодий студент-медик Івасюк був закоханий. «Триматись за руки і тонути у блакитних очах». З туману почуттів народилася мелодія.
Подорож до Карпат, ураган, що не дозволив піднятися в гори групі студентів -активістів, але приніс незабутні враження. На зворотньому шляху у плацкартному вагоні на коробці сірників записані слова майбутнього неофіційного гімну красі Українських Карпат та любові.
Мій інтернет серф переривається, чи скоріше виходить матеріалізується у просторі. На проспекті Шевченка відриваю очі від екрану і прямо переді мною бронзова крокуюча фігура з букетом свіжих квітів...світ співзвучний. А творчі хвилі Івасюка нікуди не зникли, а живі ще за живі. Варто лише правильно налаштуватися.
Памятник поету-композитору, встановленій на кошти Святослава Вакарчука у 2011 році.
Розправлені груди, підняте підборіддя, відкритий погляд, з невидимими крилами за спиною...
«Я піду в далекі гори у вечірнюю годину
І попрошу вітра зворів,
Щоб не спав, не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах у широкі полонини
і приніс до ранку квіти,
Що так люблять очі сині...»
Талантище! Может быть молодое поколение не помнит этого композитора и исполнителя, а наше поколение выросло на его песнях. Вечная память.